Яків Федорович Головацький: подвижник слова і національної ідеї
Яків Федорович Головацький народився 20 жовтня 1814 року в селі Чепелі, що належало тоді до Золочівського округу в Галичині. Він був одним із численних дітей у родині сільського священика — атмосфера, у якій вшановували традицію і знання, із самого дитинства оточувала хлопця.
Свою освіту Яків розпочав у місцевій нормальній школі, а згодом, у 1825–1839 роках, навчався в гімназії та Львівському університеті. Там, під впливом визвольних ідей Маркіяна Шашкевича, народної поезії, яку відкрив для себе у збірках Михайла Максимовича, а також бурлескної "Енеїди" Івана Котляревського, Головацький став на шлях активного громадського служіння та фольклористичної діяльності.
Юний Яків з запалом узявся за збір українських народних пісень і опис життя простого люду. Він самотужки обійшов чимало земель: мандрував пішки Галичиною, Закарпаттям, бував у Буковині та навіть дістався Угорщини. У цих подорожах він відкривав для себе багатство мови, звичаїв та духовної культури українців, що стало основою його наукової і літературної праці.
Уже в 1830-х роках Головацький встановив контакт із визначними славістами того часу — Михайлом Погодіним, Олексієм Бодянським, Яном Колларом, Карелом Запом, Павлом Шафариком. Його листування з ними свідчить про глибоке зацікавлення європейським слов'янським відродженням і прагнення об'єднати українську культуру із загальним потоком національних рухів.
Однак така активність не залишилася непоміченою владою. Через участь у підготовці видання збірки "Русалка Дністровая" та тісні зв'язки з іншими слов'янськими діячами Головацький потрапив під пильний нагляд поліції. Лише у 1842 році, після тривалого тиску, йому вдалося отримати посаду священика, і він оселився спочатку в селі Микитинці на Станіславщині (нині частина Івано-Франківська), а згодом у селі Хмелева Чортківського округу.
У ці роки Яків активно працював над літературними та науковими проектами. Він упорядкував і видав "Галицькі приповідки, зібрані Ількевичем" (1841), створив ґрунтовну працю "Становище русинів у Галичині", яка була надрукована німецькою мовою в 1846 році, та разом із братом Іваном підготував двотомник "Вінок русинам на обжинки" (1846 і 1847 роки).
Проте з часом життєві дороги Головацького відводили його від активної участі в українському національному русі. В останні десятиліття свого життя він відійшов від літератури, не поділяв радикальні погляди молодших діячів українського відродження і дедалі більше зосереджувався на науковій роботі. Його значний науковий спадок — зокрема у сфері історії, мовознавства, етнографії — і досі повністю не опрацьований і потребує належного вивчення.
Помер Яків Федорович Головацький 13 травня 1888 року у місті Вільно (нині Вільнюс). У своїх працях він використовував не лише власне ім'я, але й численні псевдоніми і криптоніми: Балагур Яцько, Галичанин, Головацький Ярослав, Я. Ф., Я. Ф. І., що свідчить про його багатогранність і багатопланову участь у культурному житті свого часу.
Яків Головацький залишається для української культури одним із символів тієї епохи, коли наука, поезія і народна творчість йшли пліч-о-пліч, творячи основу національної свідомості.