Олександр Дюлович Гаврош — письменник, журналіст, дослідник культури
Олександр Гаврош народився 26 березня 1971 року в мальовничому місті Ужгороді — серці закарпатської землі, багатої на традиції та унікальну культуру. Ще змалку проявляв неабиякий інтерес до літератури, історії та журналістики, що врешті визначило його життєвий шлях.
Вищу освіту здобув на факультеті журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка — одному з найпрестижніших вишів України. Отримані знання й навички стали твердим фундаментом для його подальшої професійної діяльності.
Після закінчення університету Олександр активно працював у закарпатських та всеукраїнських засобах масової інформації, швидко зарекомендувавши себе як талановитий публіцист. У його доробку — понад тисячу публікацій, що охоплюють широкий спектр тем: від культурологічних розвідок до аналітичних оглядів суспільно-політичного життя.
Гаврош є членом Асоціації українських письменників. Його літературна праця неодноразово відзначалася престижними нагородами: зокрема, у 2007 році він здобув друге місце на конкурсі "Коронація слова" за свої п’єси "Ромео і Жасмин" та "В Парижі красне літо…", а вже наступного року став лауреатом того ж конкурсу.
Творчий доробок Олександра Гавроша вражає жанровим розмаїттям. Він є автором поетичних збірок "Фалічні знаки" (2004, видавництво "Дніпро") та "Тіло лучниці" (2006, "Піраміда"), де поєднує філософські роздуми з витонченою образністю. Як публіцист, заявив про себе книжками "Моя р-р-революція" (2005) — емоційним літописом подій Помаранчевої революції, та "Закарпатське століття: ХХ інтерв’ю" (2006), у яких відображено духовні та соціальні процеси регіону.
Особливо тепло прийняті читачами його дитячі повісті, серед яких "Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу" (2007) та "Пригоди тричі славного розбійника Пинті" (2008), видані "Видавництвом Старого Лева". Завдяки легкому стилю, яскравій уяві й любові до народної культури, ці книги стали справжнім відкриттям для юного читача.
Олександр Гаврош також упорядкував низку гумористичних альманахів, таких як "Карпатський словоблуд" і "Карпатський блудослов", а також брав участь у підготовці публіцистичних збірок: "Украдена перемога: хроніка найбрутальніших виборів", "Мукачівська епопея", "Закарпаття: 15 справ УСБУ", "Михайло Заяць — наша людина в кіно".
Його твори друкувалися у провідних українських літературних часописах, серед яких "Сучасність", "Київська Русь", "Ї", а також в альманахах "Джинсове покоління", "Корзо" та антології "Біла книга кохання". Окремі тексти перекладені білоруською, словацькою та польською мовами, що свідчить про визнання його творчості за межами України.
Олександр Гаврош — один із засновників і співголова журналістського клубу "НеТаємна вечеря", організатор багатьох літературних та культурних проектів, спрямованих на популяризацію української культури.
Його життєві інтереси — література, історія, культура — тісно переплітаються з творчістю, роблячи його ім’я важливою частиною сучасного українського літературного процесу.