Ісмаїл Гаспринський — символ просвітницького руху кримськотатарського народу
Анексія Криму болісно вдарила по долі кримськотатарського народу, перервавши процес його інтеграції у суспільство України та жорстоко обірвавши спроби повернення історичної пам'яті. Попри заборони, обмеження та репресії, прагнення народу відстояти свою гідність лише міцнішало. І в такі важкі часи особливо важливо згадувати тих, хто прокладав шлях національного відродження. Одним із таких героїв для кримських татар є Ісмаїл Гаспринський — видатний просвітник, чия спадщина залишається безцінною.
Народився Ісмаїл-бей Мустафи-оглу Гаспринський 8 березня 1851 року. Його ім'я стало символом тюркізму, оновлення і прагнення до знань, переосмислення традицій в дусі нового часу. Він був одним із найбільш визначних педагогів і громадських діячів кінця XIX – початку XX століття, людиною, яка присвятила своє життя поєднанню східної духовності із досягненнями західної культури.
Під впливом ідей освіти і модернізації, які ширилися в мусульманському світі після поразок від європейських держав, Гаспринський вирішує поглибити свої знання. У 1871 році він вирушає до Парижа — епіцентру європейської культури, що навіть після франко-прусської війни залишався притягальним для інтелектуалів з усього світу. Тут він познайомився не тільки з досягненнями західної цивілізації, але і з представниками мусульманського просвітницького руху.
Згодом Ісмаїл продовжив своє культурне паломництво в Каїрі, де побачив приклад того, як реформаторські ідеї Мохаммеда Алі змінювали обличчя мусульманського суспільства. Ці подорожі стали вирішальними для формування його поглядів: він усвідомив, що сила народу — у гармонійному поєднанні науки і традицій, у просвіті, що опирається на власні духовні основи, але відкрита для досягнень світу.
Повернувшись до Криму, Ісмаїл Гаспринський став одним із найвпливовіших місцевих діячів. Його обрали міським головою Бахчисарая — і за час перебування на посаді він провів чимало реформ, розширив права кримських татар у місцевому самоврядуванні, розвивав освіту й піднімав санітарний рівень міста.
Та справжнім покликанням для нього стала справа освіти. Він розробляє нову систему шкільного навчання для мусульманських дітей, де поряд з рідною мовою і традиціями учням прищеплювалася любов до науки, толерантність і відкрите мислення. Гаспринський вірив, що Коран і світська освіта не повинні суперечити одне одному — навпаки, разом вони мають будувати міцний духовний фундамент нового суспільства.
У 1883 році Гаспринський започатковує у Бахчисараї видання першої тюркомовної газети в Російській імперії — "Терджиман" ("Перекладач"). Видання стало потужним голосом кримськотатарського просвітництва, поширюючи свої ідеї далеко за межі Криму — аж до Середньої Азії, Кавказу, Поволжя і навіть Східного Туркестану. Газета стала майданчиком для розвитку нової літератури, знайомила мусульман із досягненнями світової науки й культури.
Гаспринський був не лише просвітником, а й тонким письменником і публіцистом. Його твори — "Африканські листи", "Листи Молли Аббаса Франсові", "Дівчина-левиця", "Сонце зійшло" — несуть у собі прагнення розкрити глибину східної душі, показати можливість мирного співіснування різних цивілізацій.
Він залишався вірним своїм переконанням до кінця життя: справжнє національне відродження можливе лише через освіту, плекання культури і любов до свого народу без шовіністичної зарозумілості чи фанатизму. Його діяльність сформувала покоління кримських татар, які навіть у найтяжчі періоди зберігали свою ідентичність.
Ісмаїл Гаспринський пішов із життя 11 вересня 1914 року. Але закладені ним основи просвітницького руху, прагнення до синтезу духовних цінностей і наукового прогресу, актуальні й сьогодні.