Лада Костянтинівна Федоровська народилася 18 березня 1934 року в селі Ясна Поляна Московської області. З ранніх років вона проявила схильність до літератури та письменницької діяльності, а пізніше стала однією з відомих фігур української літературної критики.
Після закінчення філологічного факультету Київського університету, Федоровська здобула глибокі знання в галузі літератури, що стали основою її подальшої професійної діяльності. Вона працювала, переважно, як літературний критик, здобувши популярність завдяки своїй проникливості та оригінальності. Як зазначав літературний критик А. Погрібний, Лада Федоровська володіла неповторним почерком, поєднуючи в своїй критиці "колючість" із доброзичливістю, і протягом багатьох років залишалася добре відомою серед читачів.
Попри свою значну роль у літературній критиці, поезія для Лади Костянтинівни стала новим етапом творчості, в якому вона вперше заявила про себе у 1998 році зі збіркою "Мое поднебесье". У її віршах завжди відчутні чіткість образів, потужна емоційна насиченість і глибокий зв'язок із пейзажними мотивами. За словами поета Я. Голобородька, Лада Федоровська виразно представляє новий напрямок у поезії, називаючи її "постнеокласиком". Її твори здобули визнання за особливу здатність до узагальнень і поетичного висловлення.
Вона також публікувала роботи, що мали громадське звучання, рецензії на твори не тільки місцевих авторів, але й широко відомих письменників. Лада Костянтинівна працювала редактором газети "Кафедра" Херсонського державного університету та вела літературну вітальню при Херсонській обласній універсальній науковій бібліотеці імені Олеся Гончара. Завдяки цьому її ім’я стало знайомим не лише в літературному колі, а й у ширших колах громадськості.
Федоровська Лада Костянтинівна є членом Національної спілки письменників України, а також Національної спілки журналістів України з 1976 року. Вона очолювала Херсонську обласну організацію Всеукраїнської творчої спілки "Конгрес літераторів України", активно впливаючи на розвиток літературного процесу в Україні. Її внесок у літературу був відзначений численними нагородами, серед яких премії імені Б. Грінченка (2008) та імені В. Сосюри (2004).
Лада Костянтинівна є авторкою численних книг. Серед її творчих здобутків — літературно-критичні роботи, серед яких "Утвердження правди" (1978), "Романи Юрія Мушкетика. Літературно-критичний нарис" (1982), "По-земному – про високе" (1985), а також поетичні збірки: "Мое поднебесье" (1998), "И на цветке я присягну..." (2000), "Под поздней луной" (2002), "Соцветья" (2006). Її вірші були опубліковані в численних періодичних виданнях, таких як "Джерела", "Кафедра", "Наддніпрянська правда", а також в антологіях і збірках херсонських авторів, таких як "25. Антологія творів херсонських авторів" і "Таврія поетична".
Поетеса пішла з життя 5 листопада 2020 року, залишивши по собі багатий спадок у літературі та громадському житті України. Її творчість продовжує надихати нові покоління поетів і літературних критиків, а пам'ять про неї живе у численних відгуках, книгах і нагородах, які свідчать про її значущий внесок у розвиток української культури.