Олесь Досвітній (справжнє ім'я — Олександр Федорович Скрипаль-Міщенко) — український прозаїк, публіцист, драматург, активний діяч літературного і політичного життя 1920-х — початку 1930-х років, доля якого трагічно обірвалася в період сталінських репресій. Народився 8 листопада 1891 року у повітовому містечку Вовча (нині Вовчанськ) на Харківщині, у багатодітній родині дрібного крамаря.
Початкову освіту здобув у земській школі, згодом екстерном закінчив гімназію і вступив на фізико-математичний факультет Петербурзького університету. Проте навчання було перерване — його виключили за участь у революційній діяльності.
Під час Першої світової війни перебував на фронті як солдат. За революційну агітацію потрапив під загрозу страти, але зумів утекти за кордон. У США, в Сан-Франциско, працював журналістом і кореспондентом газети "Нова Рада".
У 1918 році повернувся в Україну. Наступного року вступив до КП(б)У, а вже незабаром редагував газету "Галицький комуніст". За революційну пропаганду на Галичині був заарештований польською владою і потрапив до варшавської в'язниці. Звільнившись, у березні 1920 року приєднався до культурно-агітаційної роботи на Великій Україні.
Був політичним комісаром агітпоїзда "Більшовик", очолював редакції низки газет: "Хліб і залізо", "Большевик в пути", "Селянська правда", "Зірка". У Харкові працював у Всеукраїнському фотокіноуправлінні (ВУФКУ), де очолював сценарний відділ, а також був головою Українського товариства драматургів і композиторів.
Творчість Олеся Досвітнього охоплювала як прозу, так і публіцистику. Його оповідання, повісті, фейлетони друкувалися у провідних часописах того часу — "Вапліте", "Червоний шлях", "Літературний ярмарок", "УЖ", "Шквал" тощо. Він входив до літературних організацій "Плуг", ВАПЛІТЕ, ВУСПП.
Серед його творів — збірки новел "Тюнгуй" (1924), "На чужині", "Чия віра краща?" (1925), "Алай", "Гюлле" (1927), "Нотатки мандрівника" (1929), "На плавнях", "Піймав", "Постаті", "Сірко" (1930), "На той бік" (1931), а також романи "Американці" (1925), "Хто?" (1927), "Нас було троє" (1929), "Кварцит" (1932). Його твори перекладались на російську, німецьку, англійську та інші мови.
7 грудня 1933 року його заарештували за звинуваченням у приналежності до "української контрреволюційної організації". Під час допитів Досвітній під тиском визнав себе винним, а також підписав заяву з "каяттям". Слідство завершилося пропозицією вироку — 10 років таборів, однак прокурор вимагав розстрілу. 23 лютого 1934 року рішенням закритого засідання "трійки" було ухвалено найвищу міру покарання. 3 березня 1934 року Олеся Досвітнього розстріляли. Акт виконання вироку не зберігся.
Лише 25 травня 1955 року, за клопотанням дружини і протестом прокурора, справу було переглянуто, вирок скасовано, а справу закрито за відсутністю складу злочину.
Олесь Досвітній був одним із яскравих представників українського модернізму міжвоєнного періоду. Його твори, сповнені гострих соціальних тем, екзотичних образів і новаторської форми, повертаються до сучасного читача як важливе свідчення доби і трагедії покоління Розстріляного Відродження.