Олександр Володимирович Денисенко — український режисер, актор, сценарист, прозаїк і радіожурналіст, чия багатогранна творчість органічно поєднує літературу, театр, кіно й радіо. Народився 5 вересня 1958 року в Києві в родині знаних митців — його батько, Володимир Денисенко, був видатним кінорежисером, лауреатом Шевченківської премії, а мати, Наталія Наум, — талановитою актрисою, Народною артисткою України.
Після закінчення середньої школи №92 ім. Івана Франка у 1975 році, Олександр вступив на факультет кібернетики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Саме в університетські роки вперше відкрив у собі театральний поклик — створив студентський театр «Біля колон», у якому виступав як режисер і актор. Уже на другому курсі встиг поставити дві вистави, що засвідчили його яскраву творчу інтуїцію.
У 1978 році обрав професію, ближчу до родинного покликання, — став студентом акторського факультету Всесоюзного інституту кінематографії (ВГІК) у Москві, де навчався в майстерні видатного режисера Сергія Бондарчука. Після закінчення інституту в 1981 році розпочав роботу на кіностудії імені Олександра Довженка, де працював і як режисер, і як актор протягом понад двох десятиліть.
На початку 2000-х Денисенко активно долучився до телебачення. Впродовж п’яти років був автором і ведучим популярної кінопрограми «Кіносалон Олександра Денисенка» на телеканалі «Київ». Крім того, обіймав посаду завідувача відділу кінопрограм і формував кінематографічну стратегію телеканалу. Також він очолював студію «Укртелефільм», працював у телекомпанії «Глас», а згодом — на Українському радіо, де став спочатку заступником директора, а потім директором каналу «Культура».
З 1988 року почав активно друкувати прозові твори — романи, повісті, оповідання, драматургію. Перші літературні публікації з’явилися у часописах «Київ», «Українські проблеми», «Кур’єр Кривбасу». Його твори часто вирізняються глибоким філософським осмисленням людської природи, тонким стилем і психологічною проникливістю.
З-поміж відомих творів: повість «Глина», роман «Комедія інстинкту», повісті «Потяг», «Вітя Давида — людина ідеї», оповідання «Запах зломленої квітки», «Залізна баба», «Великий Іван». У співпраці з Аллою Тютюнник створив повість «На шляху підземної ріки».
Особливої уваги заслуговує п’єса «Оксана», присвячена останнім рокам життя Тараса Шевченка. Цей твір був поставлений у Національному театрі імені Івана Франка під назвою «Божественна самотність», а згодом покладений в основу книжки «Сердечний рай, або Оксана», до якої увійшли також документи, коментарі істориків і мистецтвознавців. Ця книжка була високо оцінена фаховим журі VI Міжнародного книжкового конкурсу в Москві.
За сценарій «Оксана» Денисенко у 2009 році здобув другу премію Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова». У 2010 році у видавництві «Грані-Т» вийшов його роман-фентезі «Межник. На грані світла і тіні». Ще однією знаковою подією стала перемога в конкурсі сценаріїв до 200-річчя Шевченка — сценарій «Прощання з пустелею» був визнаний найкращим.
Варто згадати й драматичний радіопроєкт «Історія християнської Церкви» — 150 есеїв, які звучали на Українському радіо і були випущені окремим виданням. У 2014 році в ефір вийшли його три радіопостановки про Тараса Шевченка: «Походження», «І не чорнявий, і не білявий» та «О, мій сопутниче святий!».
Олександр Денисенко — творець широкого діапазону, що залишає свій слід у кожній сфері, до якої торкається. Його мистецька спадщина — багата, щира й інтелектуально насичена — утверджує у вітчизняній культурі не лише ім’я, а й гідний почерк українського митця.