Остап Якович Демчук — український письменник, публіцист, прозаїк, що належав до покоління літераторів доби міжвоєнного відродження, чиї голоси згодом були частково заглушені або трагічно обірвані виром історичних подій. Народився 10 березня 1900 року в селі Княжин на Житомирщині, в середовищі, де вже змалку формувалося відчуття тісного зв’язку з народом, із його болями, прагненнями та мріями.
Після завершення навчання у Житомирському інституті народної освіти у 1924 році, Демчук активно включився в літературне життя, починаючи публікувати свої твори ще з 1922 року. Його літературна діяльність розвивалася паралельно з участю у творчих спілках того часу — він був членом літературного об'єднання "Плуг", а згодом і впливової ВАПЛІТЕ, що об’єднувала провідних митців слова, які намагалися розвивати українську літературу в нових історичних умовах.
Його перші прозові збірки — "Комнезамчики" (1925), "Верболози", "Очі", "Пригоди на маневрах", "Ювілей" (усі — 1930), а також наступні книги "Чудо" (1931) та "На соціялістичних рейках" (1932) — охоплювали широкий тематичний спектр: від сільського побуту до соціальних трансформацій, викликаних новими формами влади та ідеологіями. У цих творах автор досліджував моральні колізії людини у мінливому суспільстві, її спроби втримати гідність у складних обставинах.
Окреме місце в творчості Остапа Демчука займає роман "Чорнозем" (1933) — масштабне полотно про селянське життя та драматизм колективізації, написане з глибоким знанням народної душі, її внутрішніх протестів і прийняття. У 1941 році він публікує "Повість про мачуху", у якій з особливою психологічною глибиною розкриває складну жіночу долю на тлі родинних і соціальних конфліктів.
Демчук писав не лише прозу — його перо належить також поетичним агіткам, які з 1924 року з’являлися на сторінках таких періодичних видань, як "Нова Громада" і "Плужанин". Ці поезії, хоч і мали певний пропагандистський характер, все ж свідчили про тонке відчуття мови й уміння автора трансформувати суспільні наративи у доступну форму.
Життя Остапа Демчука обірвалося після важких поранень 19 грудня 1945 року у німецькому місті Франкфурт-на-Одері. Так закінчив свій земний шлях митець, чия творчість встигла залишити помітний слід у літературному процесі першої половини XX століття, хоча внаслідок історичних бур і замовчування ім’я його довгий час залишалося в тіні.