Анатолій Іванович Давидов — український письменник, автор численних творів для дітей, народився 1938 року в селі Бочки Конотопського району на Сумщині, у родині педагогів. Атмосфера поваги до знань і любові до слова супроводжувала його з раннього дитинства, формуючи майбутнє покликання. Виховання в учительській родині прищепило йому глибоке розуміння важливості освіти, а також тонке відчуття слова як засобу впливу на дитячу душу.
Після закінчення Ніжинського педагогічного інституту імені Миколи Гоголя в 1960 році Анатолій Давидов розпочав свою трудову діяльність як учитель біології. Робота в школі стала першою сходинкою на шляху до літератури, адже саме вчителювання допомогло краще зрозуміти внутрішній світ дітей і побачити, якою мовою варто з ними говорити. Згодом він обіймав посади на комсомольській та партійній роботі, а вже пізніше повністю присвятив себе письменницькій діяльності.
Упродовж багатьох років Давидов працював у сфері дитячої літератури: очолював відділ природознавства у популярному дитячому журналі "Знання та праця", був головним редактором "Барвінка", а також директором видавництва "Молодь". Усе його професійне життя тісно перепліталося з просвітницькою та літературною діяльністю, яка спрямовувалася передусім на юне покоління.
Дебютував Анатолій Давидов у літературі 1967 року із книжкою "Ширшає виднокруг". Відтоді його авторське слово стало впізнаваним і улюбленим серед дитячих читачів. Його твори — "Сонячні вершники", "Без креслень і кельми", "Знай, люби, бережи", "Скарб", "Не так вже й тісно на землі" та інші — відзначаються поєднанням художнього образу з пізнавальним матеріалом. Письменник не лише захоплює пригодами, а й навчає, виховує, пробуджує інтерес до природи, історії, життя в гармонії з довкіллям.
Особливе місце в його творчості посідають твори, присвячені природі, в яких відчувається глибоке знання флори й фауни, екологічне мислення і щире прагнення передати дітям любов до живого світу. Збірка "Не так вже й тісно на землі" була високо оцінена й удостоєна премії імені Лесі Українки — визнання, яке засвідчило вагу письменницької праці Давидова в українській дитячій літературі.
Його оповідання, зокрема "Вдячність" із циклу "Таємниці старого дуба", пронизані світлим ліризмом і гуманізмом. У цьому творі дуб постає як жива істота — мудрий свідок часу, що пережив багато і зберігає пам’ять про людські вчинки. Ліс, дерева, тварини — усе в письменника оживає, дихає, говорить до читача зрозумілою і щемкою мовою.
Не менш проникливі його казки. У найвідомішій з них — історії про лісового хлопчика Озивайка — автор створює образ істоти, що втілює турботу про природу, справедливість і доброту. Це казкове оповідання ненав’язливо вчить бережливого ставлення до довкілля і співчуття до всього живого.
Письменник із притаманною йому делікатністю торкається тем дитинства, формування характеру, людської гідності. У його творах відчувається не лише педагогічний досвід, а й глибока життєва мудрість, уміння говорити з дітьми просто, але змістовно.
Анатолій Давидов — автор, який зробив вагомий внесок у розвиток української дитячої літератури, сформував ціле покоління вдумливих, небайдужих до природи та історії юних читачів. Його слово й далі звучить тепло і щиро, залишаючи по собі слід у дитячих серцях.