рина Іванівна Чернова, яку читацька аудиторія знає під літературним псевдонімом Люко Дашвар, — українська письменниця, сценаристка, редакторка і журналістка, що стала однією з найбільш упізнаваних авторок сучасної української белетристики. Її твори, пронизані щирістю, соціальною чутливістю й глибокою емоційністю, набули широкого розголосу в Україні та далеко за її межами.
Народилася Люко Дашвар 3 жовтня 1957 року у місті Херсон у родині, далекій від літературної сфери. Спочатку її життєвий шлях не передбачав творчої кар’єри. Закінчивши Одеський інститут легкої промисловості, вона здобула фах інженера-механіка, деякий час працювала за спеціальністю, вийшла заміж, виховувала дітей. Однак душа прагнула іншого — живого слова, людських історій, глибинної комунікації з реальністю. Саме це прагнення й стало початком її шляху в журналістиці.
Журналістську діяльність Ірина Чернова розпочала 1986 року з посади обліковиці листів у місцевій газеті. Дуже швидко її талант і наполегливість дали результат: менш ніж за рік вона стала заступницею головного редактора. З 1991 року очолила херсонську молодіжну газету, а після здобуття Україною незалежності — комітет у справах преси та інформації при Херсонській обласній державній адміністрації. Однак ця адміністративна посада не відповідала її покликанню. Вона заснувала дві власні газети в Херсоні, які, на жаль, не протрималися довго: редакції було розграбовано. Це стало поштовхом до переїзду з родиною до Києва, де перед нею відкрився новий творчий етап.
У столиці вона працювала в газетах, зокрема очолювала видання "Селянська зоря", де створила популярну рубрику "Пам’ятаю все життя" — життєві історії читачів стали для неї джерелом натхнення. Саме на цьому досвіді виросли перші ідеї для її прозових творів. У цей період письменниця також проходила навчання у школі практичної журналістики, на курсах із нейролінгвістичного програмування та студіювала сценарну майстерність під керівництвом голлівудського викладача Річарда Креволіна.
2006 рік став знаковим: Люко Дашвар вирішує присвятити себе винятково літературі й сценаристиці. Саме в цей час з’являється її дебютний роман "Село не люди", що одразу здобуває визнання — ІІ премія на конкурсі "Коронація слова" та відзнака "Дебют року" від книжкового порталу. Наступні твори "Молоко з кров’ю", "Рай. Центр", "Покров" та інші лише зміцнили її статус як письменниці, що здатна торкатися найболючіших тем — жіночої долі, самотності, провини, кохання й зради — та робити це мовою, яка залишається живою й зрозумілою найширшому читацькому загалу.
Характерною рисою її письма є баланс між глибоким психологізмом і гострим соціальним контекстом, між художньою вигадкою та документальною правдою життя. Її романи часто розповідають про звичайних людей, які намагаються зберегти себе у світі, що щодня ставить перед ними жорстокі вибори.
Люко Дашвар — одна з тих, хто повернув широкому читачеві українську літературу. Вона показала, що сучасна українська проза може бути й захопливою, і глибокою, і справді масовою без втрати художньої вартості.
Сьогодні її твори вивчають, аналізують, перекладають, екранізують. Вона не тільки пише книжки — вона формує нову читацьку свідомість, у якій українська мова й культура звучать щиро, повнокровно, по-людськи.