Володимир Даник — голос Черкащини, що звучить у поезії, гуморі й пісні
Володимир Олексійович Даник народився 5 березня 1957 року у смт Лисянка на Черкащині, в родині, де повага до знання й слова прищеплювалась із дитинства. Вже з 1961 року він разом із родиною мешкає в Черкасах — місті, яке стало його духовною пристанню, джерелом натхнення й місцем багаторічної творчої реалізації. Навчався у середній школі №10, яку закінчив із золотою медаллю, заклавши фундамент як для майбутньої інженерної кар’єри, так і для творчого шляху. Вищу освіту здобув у Рязанському радіотехнічному інституті — тут і технічна точність, і внутрішня дисципліна стали добрим підґрунтям для подальшої творчої самореалізації.
Працював за спеціальністю в черкаському науково-дослідному інституті "Акорд", а з 1993 року розпочав викладацьку діяльність у Черкаському державному технологічному університеті, який ще тоді мав назву Черкаський інженерно-технологічний інститут. Саме для цього закладу Володимир Даник створив гімн, який неодноразово звучав на урочистостях, пронизуючи серця студентів і викладачів щирим патріотичним пафосом.
Однак справжнім покликанням Володимира Даника стало слово — в усіх його проявах: поезія, пісня, проза, гумор, фантастика. Його перші літературні успіхи припали на 1980-ті: він здобуває лауреатство конкурсу "Автора! Автора!" (1984) і стає відзначеним журналом "Українська культура" (1987). У 1992 році його творча сміливість і дотепність отримали нову відзнаку — він перемагає на першому Всеукраїнському фестивалі гумору в Києві.
Протягом наступних десятиліть Володимир Даник утверджується як постать різнопланова: він і поет-лірик, і автор сатиричних мініатюр, і новеліст, і бард. Його твори друкувались у провідних українських виданнях: "Вітчизна", "Київ", "Україна", "Наука і суспільство", а також в альманахах "Холодний яр", "Спадщина", "Антологія сучасної новелістики та лірики" (випуски 2003–2007 років).
1991–2001 роки — час найбільшої видавничої активності митця. У цей період з’являються збірки, які стали візитівками його творчості: "Шевченків край у пісні і в серці", "Хай розкаже гітара", "В звуках я хочу с природой слиться", "Черкащина — це серце України", "Квітни, моя Україно", "В мого міста козацьке ім’я", "Іду вклонитися Тарасу". Поезія цих книжок — глибоко закорінена в українському ґрунті, щира, світла, здатна торкатися серця кожного, хто її читає.
У царині гумору й сатири Володимир Даник теж не залишив байдужим — п’ять збірок, серед яких "У Черкасах — сміються!" (2006), продемонстрували його майстерність грати з жанрами: від байки до іронічного сонета, від усмішки до афоризму. Його гумор — теплий, народний, без злоби, але з глибоким внутрішнім сенсом.
Окрему сторінку в його творчій біографії становить проза — зокрема, фантастична збірка "Дорога до Марса" (1995), де він поєднав художню уяву з соціальними мотивами. У 1996 році Володимира Даника прийнято до лав Національної спілки письменників України, що засвідчило гідне місце митця у сучасному літературному процесі.
Його пісенна творчість — це окрема історія. Пісні на його слова лунають на численних конкурсах і концертах. У 1998 році світ побачила книга пісень черкаських композиторів на його тексти — "Ми з Шевченкового краю", яка стала яскравим зразком поєднання музики й слова, що народжуються на українській землі.
У 2007 році ім’я Володимира Даника знову гучно зазвучало — вийшов двотомник "Письменники Черкащини", де твори поета, прозаїка, гумориста й пісняра були представлені у широкій палітрі жанрів.