Цюпа Іван Антонович — письменник, який народився 29 жовтня 1911 року в селі Бірки, яке сьогодні є частиною Зіньківського району Полтавської області. Його дорога в літературу почалася в Краснограді, де він працював у районній газеті "Соціалістична перебудова". Це місто стало для нього місцем формування як письменника, адже тут він почав активно співпрацювати з місцевими працівниками редакції та молоддю, зокрема учнями шкіл та студентами. Іван Антонович подарував багато своїх книг місцевій бібліотеці та музею, тим самим зробивши значний внесок у культурне життя регіону. Його твори користуються великим попитом серед жителів Краснограда, які завжди з радістю читають його оповідання та повісті.
Іван Антонович отримав вищу освіту, закінчивши Харківський комуністичний інститут журналістики. Протягом своєї кар'єри він працював у різних газетах, на видавничій роботі, але не забував і про свою рідну землю, часто відвідуючи Красноград, де спілкувався з місцевими жителями, обговорюючи проблеми та події, що турбували громадськість.
Письменник є автором великої кількості книг, серед яких численні оповідання, повісті та нариси. Найбільш відомі з його робіт — це "Чотири вітри", "Новели рідного краю", "Василь Сухомлинський", "Миргородська криниця" та численні романи, зокрема "Брати", "Назустріч долі", "Вічний вогонь", "Через терни до зірок", "Краяни", "Мужній вершник", "Дзвони янтарного літа" та інші. У 1995 році вийшла його книга "В пазурах єжовщини", в якій він описав свої переживання як репресованого та реабілітованого. Книга була присвячена "світлій пам'яті незабутніх земляків", які стали жертвами політичних репресій, голодомору, а також тих, хто загинув у тюрмах і таборах.
Іван Антонович був нагороджений орденом Дружби народів та кількома медалями за свою літературну діяльність і внесок у розвиток культури. Його твори, сповнені глибоких моральних тем та роздумів про долю людей, є важливим спадком не тільки для його рідного краю, а й для всієї української літератури.