Григорій Аврамович Чупринка був одним із тих, чиє життя сповнене боротьбою і стражданнями, які відзначалися глибоким відчуттям несправедливості і прагненням до змін. Його участь у революційних подіях і активна роль у боротьбі за незалежність України визначили його життєвий шлях, і, на жаль, саме ці якості і стали його згубою. Після арешту його визнали винним у вступі до організації Всеукраїнського Центрального Повстанського Комітету та участі в спробах організувати повстання в Україні. Під час слідства Чупринка не дав додаткових свідчень, а сам факт його участі в цих подіях став достатнім для винесення смертного вироку.
У кінці серпня 1921 року на засіданні Київського губернського ЧК Григорію Чупринці було оголошено вирок: "Засудити до вищої міри покарання — розстріляти". 28 серпня того ж року на колегії засудили його разом з іншими учасниками боротьби за незалежність. Протокол, однак, не містить інформації про точну дату виконання вироку. Це була кривава розправа над людиною, яка пожертвувала життям за ідеали свободи та незалежності.
Але навіть смерть не могла поставити крапку в історії Чупринки. Його ім'я стало символом непокори і революційного духу. Протягом наступних десятиліть, у часи тоталітарного режиму, чекісти ще раз зустрілися з "Чупринкою", бо саме під цим псевдонімом боровся Роман Шухевич, Головний командир УПА. Його боротьба з окупаційною владою продовжила ту саму справу, якою жив Чупринка.
Лише через багато років, у 1996 році, після розпаду СРСР, Григорій Чупринка був реабілітований рішенням Київської обласної прокуратури. Це рішення не мало публічних наслідків, адже в офіційному документі зазначено, що "Довідка про реабілітацію Чупринки Г. А. нікому не надсилалася за відсутністю зацікавлених осіб". І хоча його ім'я відзначене в історії революційної боротьби, воно довгий час залишалося в тіні, поки не стало частиною великої національної спадщини.