Чубинський Павло Платонович — відомий український етнограф, фольклорист, поет, котрий залишив яскравий слід в історії культури. Народився 27 січня 1839 року на хуторі в околицях Києва в родині бідного дворянина. Його дитинство припало на часи змін і революцій, коли майбутній вчений ще у шкільні роки проявив інтерес до народних традицій, звичаїв і української культури.
Чубинський навчався в Київській гімназії, а згодом вступив до Петербурзького університету, де зосередився на вивченні права. Однак, уже на етапі студентських років він зацікавився українською етнографією, фольклором та правовими звичаями малоросії. Цікавий факт: його перший серйозний внесок у науку був пов'язаний із дослідженням народних юридичних звичаїв, що в майбутньому стало основою його наукових праць.
Після закінчення університету і успішного захисту дисертації Чубинський активно почав працювати над зборами матеріалів для етнографічних досліджень. Його перший великий проект був пов'язаний з експедицією в Південно-Західний край, що охоплювала території сучасної України та частину сусідніх держав. Результати цієї експедиції лягли в основу його найвідоміших праць, зокрема, семитомного видання "Праці етнографічно-статистичної експедиції в Західно-Руський край".
У 1862 році Чубинський став однією з ключових постатей українського культурного руху, який збирався навколо Громади. Під час цього періоду він познайомився з іншими видатними діячами, такими як Микола Костомаров і Тарас Шевченко. Саме на цьому тлі Чубинський написав свій знаменний вірш "Ще не вмерла Україна", який згодом став національним гімном.
Після жорстоких переслідувань за його громадянську активність та зв’язки з українськими діячами, у 1876 році Чубинський був змушений залишити Україну через царську цензуру і репресії. Він оселився в Архангельську, де продовжив наукову діяльність, працюючи над дослідженнями про економічний стан північних губерній Росії. Всі його зусилля були спрямовані на те, щоб зафіксувати і зберегти народні традиції, обряди і пісні, що були під загрозою зникнення.
Відзначено величезним внеском у розвиток етнографії, особливо завдяки його праці з дослідження традиційних свят, обрядів і народної творчості, що допомогло зберегти значну частину культурної спадщини України. Ініційовані ним етнографічні експедиції стали важливими етапами в розвитку української науки, зокрема фольклористики та історії.
Павло Чубинський прожив непростий і важливий для культурної історії України життєвий шлях, залишивши незабутній слід у науці та літературі. Його наукові праці, зокрема, про роль народної культури в житті українського народу, стали основою для подальших досліджень і зробили його ім’я синонімом до глибокого розуміння української ідентичності.
Чубинський помер 26 січня 1884 року, залишивши незабутній вплив на українську науку і культуру. Його внесок у збереження національної спадщини оцінений не лише в Україні, а й у світі, що робить його одним із найбільших діячів культури свого часу.