Чубач Ганна Танасівна – українська поетеса, літературний редактор і публіцистка, народилася 6 січня 1941 року в селі Плоске на Вінниччині. Її творчість відзначалася глибоким ліризмом та відображенням внутрішнього світу людини, а також глибокою прив'язаністю до рідної землі та її культури.
Ганна Чубач здобула освіту в Українському поліграфічному інституті імені Івана Федорова, який вона успішно закінчила в 1968 році, а в 1973 році завершила Вищі літературні курси при Літературному інституті імені Максима Горького. Після цього вона почала свою професійну діяльність, працюючи в редакціях таких важливих літературних видань, як газета "Літературна Україна" та журнал "Дніпро". Цей досвід став основою її глибоких знань і практичного розуміння української літературної сцени.
Творчий шлях Ганни Чубач почався з її першої збірки "Журавка", виданої в 1970 році, яка одразу привернула увагу літературної спільноти. З того часу вона написала багато інших збірок, що стали невід'ємною частиною української літератури. Серед її найбільш відомих творів – "Жниця" (1974), "Ожинові береги" (1977), "Заповіти землі" (1978), "Срібна шибка" (1980), "Святкую день" (1982), "Житня зоря" (1983), "Листя в криниці" (1984), "Літо без осені" (1986). Ці поетичні збірки вражають своєю емоційною глибиною та різноманітністю стилістичних рішень.
Твори Ганни Чубач відзначаються глибоким осмисленням природи, людських взаємин і ролі людини в сучасному світі. Її поезія торкається теми національної гідності, відродження української культури та природи. Вона змогла створити свою власну неповторну поетичну манеру, поєднуючи фольклорні мотиви та сучасні літературні прийоми.
Її поетичні твори стали значним вкладом у розвиток української літератури, а її роль у редагуванні та популяризації літературних видань ще більше підкреслює її важливість у культурному контексті України.