Дмитро Чуб — особистість, яка не просто стала частиною української літератури, але й активним учасником формування культурного ландшафту в Україні та серед українців за кордоном. Його життя — це не лише історія становлення письменника, а й шлях до глибокого розуміння того, що таке бути українцем за межами Батьківщини. Народившись 12 березня 1938 року в селі Новий Диків, що на Вінниччині, він був вихований в атмосфері сільської родини, де шанували традиції та культуру. Вже в юному віці Дмитро зацікавився літературою, і саме цей інтерес став для нього основною дорогою в житті.
Згодом, після закінчення школи, Дмитро продовжив освіту у Київському університеті, де його захоплення літературою переросло в серйозну професійну діяльність. Та важливим етапом у його житті стала еміграція. Після того, як його родина була змушена покинути Україну через складні обставини, Дмитро оселився в Австралії, де розпочав новий етап свого життя, активно працюючи над підвищенням рівня української культури серед емігрантів.
У Австралії Чуб активно включився у громадську діяльність, створивши літературний клуб і організувавши культурно-освітні заходи для української громади. Він написав численні книги, статті, рецензії, серед яких найбільше визнання здобула його робота «Живий Шевченко», яка стала настільною книгою для багатьох українців по всьому світу.
Його праця не лише літературна, а й культурно-просвітницька, бо він прагнув зберегти українську ідентичність в умовах еміграції. Чуб — це людина, що внесла значний внесок у розвиток української культури за межами рідної землі, прагнучи забезпечити, щоб українці по всьому світу не забували своїх коренів, мови та традицій.
Він став прикладом для багатьох українців у діаспорі, показавши, що навіть перебуваючи далеко від рідної землі, можна не лише зберігати свою культуру, але й активно її розвивати. Своїми творами він доніс до читачів важливість національної свідомості, привернув увагу до величі української спадщини та історії.