Чернявський Микола Федорович
(3 січня 1868 — 19 січня 1938)
Микола Федорович Чернявський — визначний український письменник, поет, який створив унікальну спадщину в літературі. Його творчість відзначалася багатогранністю та глибиною, поєднуючи романтизм, реалізм, модернізм і навіть пленеризм — новітній стиль малювання на природі. У своїх творах Чернявський порушував важливі питання, що стосуються людини, природи та космосу, звертався до теми гармонії між людиною і світом, а також критикував людську жорстокість, її невблаганне прагнення до влади. Його творчість є яскравим відображенням прагнення пізнання Бога, глибоких роздумів про місце людини в світі та її боротьбу за правду.
Народився Микола Чернявський 3 січня 1868 року в селі Торській Олексіївці, що нині знаходиться на території Добропільського району Донецької області, в сім'ї священика. Родина була з глибокими народними традиціями, що, ймовірно, вплинуло на його подальший шлях.
Закінчивши початкову школу, Чернявський продовжив навчання у Луганській приватній школі, а потім у Бахмутській духовній школі. Згодом він вступив до Катеринославської семінарії, після якої працював в Бахмутській школі як учитель співів і музики. В цей час він вже активно займався літературною діяльністю. У 1895 році вийшла його перша збірка поезій під назвою "Пісні кохання", а у 1898 році була видана друга — "Донецькі сонети". Це були перші кроки в становленні літератури на Донбасі.
Чернявський, окрім літературної діяльності, став також важливою постаттю в культурному житті свого часу. Він звертав увагу на важку працю шахтарів, на їхні боротьби та прагнення до кращого життя. Його вірш "Шахтар" став символом того часу, відображаючи важкість праці і духовний біль людей, які працюють під землею. Писав він не лише поезії, але й оповідання, а також збірки про відомих українських письменників, зокрема Пантеля Куліша.
Після кількох років вчителювання Чернявський переїхав до Чернігова, де зустрівся з відомими письменниками того часу, такими як Михайло Коцюбинський, який значно вплинув на його творчий розвиток. У Чернігові Чернявський також познайомився з Борисом Грінченком і розпочав співпрацю з українською інтелігенцією. В цей час відбувся важливий етап у його розвитку як письменника, що був відзначений активною громадянською позицією.
З 1917 року Чернявський, перебуваючи в Херсоні, активно брав участь у громадській діяльності, очолюючи організації, які пропагували українську мову та культуру. Він продовжував писати, хоча на тлі революційних подій його творчість здобувала все більш песимістичні відтінки, відображаючи труднощі національного відродження та суспільні потрясіння того часу.
На початку 30-х років, після низки арештів і переслідувань, які стали наслідком його політичної діяльності та непокори радянській владі, Чернявський був заарештований вдруге. В 1937 році він був затриманий за звинуваченням у "контрреволюційній діяльності" та розстріляний у 1938 році. Проте вже в 1956 році письменник був реабілітований.
Твори Чернявського, особливо його вірші і оповідання, не втратили своєї актуальності і сьогодні. Вони відображають глибокий патріотизм, любов до України, її культури, людей і природи. Його творчість допомогла сформувати образ Донбасу як індустріального краю з багатими народними традиціями. Сьогодні Чернявського вшановують на його рідній землі, де відкрито музей на його честь.
Чернявський був не лише поетом, а й активним громадським діячем, що плекав культуру, підтримував народну освіту і стояв на сторожі правди і справедливості. Його спадщина продовжує жити в українській літературі, в пам'яті народу та в серцях тих, хто вірить у силу слова і культури.
(Джерело: Чернявський М.Ф.Твори в 10 т. — Харків: Рух, 1931)