Ганна Черінь, справжнє ім’я якої Галина Грибінська, народилася 29 квітня 1924 року в Україні. Поезія стала її захопленням ще в дитинстві, і це захоплення не покидало її все життя. Після закінчення школи Ганна вступила до Київського університету, але Друга світова війна обірвала її навчання. Внаслідок цих трагічних подій вона опинилася в Німеччині, де була змушена перебувати в таборах для «переміщених осіб». Це був складний і болісний період у житті, але саме в Німеччині, у 1949 році, вийшла її перша збірка поезій під назвою "Крещендо".
У 1950 році Ганна Черінь переїхала до США, де її кар'єра отримала новий поштовх. У 1953 році вона закінчила факультет лінгвістики Чиказького університету, а в 1966 році здобула другий диплом за спеціальністю "бібліотекар". Пізніше вона очолила відділ обміну з закордонними бібліотеками при бібліотеці Чиказького університету. Одним із головних її досягнень була велика колекція україністики, яку вона зібрала, а також її спроби налагодити обмін книжками між українськими та американськими бібліотеками.
Ганна Черінь була автором понад двадцяти шести книжок. Серед них особливо вирізняються її поетичні збірки: "Чорнозем" (1962), "Вагонетки" (1969), віршований роман "Слова" (1980) та інші. Вона не лише займалася поезією, але й писала гумористичні твори, п’єси, а також художні нариси, в яких відображала свої враження від мандрівок світом. Її книги "Їдьмо зі мною" (1965) та "Їдьмо зі мною знову!" (1990) стали яскравими свідченнями її захоплення подорожами і відкриттями, які вона робила в різних куточках світу. Завдяки її творам українські читачі мали можливість дізнатися про культуру і побут народів, яких вона зустрічала під час своїх подорожей. Вона побувала в таких віддалених країнах, як Гаваї, Фіджі, Нова Зеландія, Мехіко, Австралія, Японія і Китай.
Ганна Черінь була автором багатьох дитячих книг, серед яких "Братик і сестричка" (1960), "Листування" (1966), "Пригоди української книжки" (1972), "Щоденник школярки Мілочки" (1979), "Українська кров" (1982), "Українські діти". Ці книжки пройняті любов’ю до України і мають велике значення для розвитку національної свідомості молодого покоління. Вони допомагають дітям краще розуміти свою історію, культуру та традиції, і неодноразово викликали інтерес у читачів з різних країн світу.
Її особлива увага до виховання національної свідомості серед дітей була очевидною у всіх її творах. Вона вважала, що важливо не тільки знайомити дітей з рідною культурою, але й вчити їх шанувати свою землю, традиції та родину. Вона часто спілкувалася зі своїми маленькими читачами, дарувала їм свої книжки, причому часто видані власним коштом, і вивчала їхні потреби та інтереси. Це було однією з особливих рис Ганни Черінь — її здатність знаходити спільну мову з дітьми і дарувати їм важливі уроки через літературу.
У 2006 році у Києві була презентована нова книга Ганни Черінь "Дев'яте чудо", до якої увійшли п’ять подорожніх нарисів, серед яких один був присвячений Україні. Вона продовжувала свою літературну діяльність до останніх років життя, залишивши по собі велику літературну спадщину.
20 липня 2016 року Ганна Черінь пішла з життя, залишивши після себе незабутній слід у серцях своїх читачів і в історії української літератури. Її творчість надовго залишиться важливою частиною української культурної спадщини, адже вона вміла поєднувати глибокий патріотизм з любов’ю до людей та світу.