Марія Миколаївна Чепурна, видатна українська поетеса, народилася 24 жовтня 1948 року в селі Авдіївка, що знаходиться в Сосницькому районі Чернігівської області. Вона була людиною з глибокими коренями, її дитинство пройшло в сільській місцевості, де батьки займалися важкою працею: батько пас колгоспні корови, а мати працювала в полі, вирощуючи буряки, картоплю і льон. Марія з самого раннього віку допомагала батькам, часто перебуваючи серед природи, що залишило глибокий слід у її душі. Дитяча цікавість до навколишнього світу та вміння помічати красу в простих речах стали основою її творчості.
Перші кроки в літературі Марія зробила в школі. У 1958 році її мати, Олена Долматівна, повела Марійку до першого класу. Вже з п’ятого класу дівчина почала писати вірші та надсилати їх до республіканської газети "Зірка". Вірші Марії сподобались редакторам і читачам, що принесло їй першу нагороду — путівку до Всесоюзного піонерського табору "Молода гвардія" в Одесі. Тут вона активно брала участь у різноманітних конкурсах і змаганнях, і, як знак заохочення, їй подарували книгу "Кобзар" Тараса Шевченка. Марія багато часу проводила за її читанням і була захоплена глибиною та силою Шевченкових творів.
Після закінчення 11 класу Марія вирушила до Києва, де почала працювати в дитячому садку. Паралельно вона вступила на вечірній відділ Київського державного університету журналістики. Після завершення навчання вона почала працювати журналістом, співпрацюючи з такими відомими виданнями, як "Вечірній Київ", "Сільські вісті", "Юний ленінець" та інші. Її публікації здобули визнання, і на неї звернули увагу відомі письменники та поети. Марія Чепурна була запрошена на творчі вечори і зустрічі з літературною елітою того часу. Вона мала честь спілкуватися з такими величезними постатями української літератури, як Борис Олійник, Павло Тичина, Інна Кульська, Олекса Ющенко та багато інших.
Проте міське життя не приносило справжнього щастя цій людині з сільською душею. Кожного разу, коли наставав момент відпочинку, Марія вирушала в рідне село Авдіївку, щоб побути серед природи, допомогти рідним і зайнятися сільською роботою. Вона з радістю виконувала такі звичні для себе справи, як посів, оранка, прополка грядок чи заготівля сіна на зиму. Ця праця завжди була для неї джерелом натхнення, а через роки народився чудовий вірш, що відображав любов поетеси до рідної землі.
Марія Миколаївна Чепурна залишила значний слід в українській літературі, видавши п’ять збірок віршів для дітей: "Квітне льонок" (1984), "Квітне гречка-медуниця" (1989), "Нас у мами 25" (1992), "Ковпакове джерело" (1995), "Батькова криниця" (1997). Її твори відзначались простотою та глибиною, вони дарували радість і натхнення малечі, водночас навчали їх важливим життєвим цінностям.
Марія була людиною, що випромінювала оптимізм і життєву енергію. Вона завжди була усміхненою, жартівливою та веселою, даруючи оточуючим радість. Однак, життя інколи вносить свої корективи. У 45 років Марія Миколаївна захворіла на тяжку невиліковну хворобу. В останні півтора року свого життя вона провела в рідному селі, сподіваючись, що джерельна вода з батькової криниці допоможе їй подолати недугу. Проте, незважаючи на всі спроби, 13 листопада 1995 року Марія Миколаївна Чепурна пішла з життя, залишивши по собі невгасимий слід у серцях тих, хто знав її творчість і велику любов до рідної землі