Номан Челебіджіхан (Номан Ібраїм оглу Челебіджихан) — видатний кримськотатарський політичний діяч, народився 1885 року в селі Біюк-Сонак Перекопського повіту Таврійської губернії Російської імперії, нині територія України. Він був не лише організатором першого Курултаю, але й став першим головою уряду проголошеної в 1917 році Кримської Демократичної Республіки. Окрім того, Челебіджіхан був першим муфтієм мусульман Криму, Литви, Польщі та Білорусі. Його діяльність залишила незгладимий слід в історії кримськотатарського національного руху, зокрема він відомий як автор слів національного гімну кримських татар — "Червона калина".
Номан Челебіджіхан отримав початкову освіту у рідному селі, а потім продовжив навчання в медресе Акчора та Зинджирли медресе. У ранні роки він активно долучався до патріотичних рухів, ставши одним з основників організації "Ватан", що об’єднувала кримськотатарських студентів в Османській імперії. В цей час він почав займатися популяризацією української та кримськотатарської літератури, а також став відомим завдяки своєму патріотичному спрямуванню.
У 1917 році після повернення до Криму, Номан Челебіджіхан активно взяв участь у політичному житті, ставши головою Мусульманського виконкому, який мав на меті організацію культурної та національної автономії для кримських татар. Після створення Кримської Демократичної Республіки Челебіджіхан намагався забезпечити політичну та культурну автономію Криму в межах більш широкої автономії для всіх народів півострова.
Однак після приходу більшовиків до влади Челебіджіхан виявився в складній ситуації. Хоча він і виступав за мирні переговори з більшовиками, вони не визнавали Кримську Демократичну Республіку та її уряд. У результаті, на початку 1918 року, коли більшовики захопили владу в Сімферополі, Номана Челебіджіхана заарештували та 23 лютого 1918 року розстріляли в Севастополі, а його тіло було скинуте в Чорне море.
Челебіджіхан залишив після себе значний спадок у вигляді документів, праць та свідчень про боротьбу кримськотатарського народу за свою автономію та незалежність. Його ідеї, проголошені ще на початку XX століття, стали основою для наступних поколінь, які продовжували боротьбу за права кримських татар в умовах політичних і соціальних змін.