Чарнецький Степан Миколайович: письменник, театральний діяч та патріот
Степан Миколайович Чарнецький (1881-1944) — український поет, фейлетоніст, театральний діяч і критик, автор відомого патріотичного гімну "Червона калина". Народився в родині селянина 21 січня 1881 року в селі Шмальківці, що на Тернопільщині. Батько помер ще до його народження, а сам Степан був тринадцятою дитиною в родині.
Його навчання в гімназії було перерване через конфлікти з релігійними поглядами, після чого він продовжив освіту в реальній школі і Львівському політехнічному інституті, але зрештою залишив навчання, щоб повністю присвятити себе літературі та театру. Чарнецький швидко став відомим у середовищі львівських інтелектуалів і творчих груп "Молода Муза" та "Молода Польща". Він активно працював як поет, публікуючи вірші, фейлетони та рецензії на театральні вистави, а також перекладав п'єси та лібрето опер для українського театру з німецької та польської мов.
Під час Першої світової війни Чарнецький був мобілізований до армії, але через проблеми зі здоров'ям був звільнений від служби. Після війни він продовжив свою активну діяльність у пресі, працюючи у львівських виданнях "Діло", "Українське слово", "Шляхи", а також займався державними справами у Львівському магістраті.
Чарнецький був автором кількох поетичних збірок, серед яких "В годині сумерку" (1908), "В годині задуми" (1917) та "Сумні ідеї" (1920), де відображено трагізм долі галицького селянина та солдата австрійської армії. В його поезії також присутні декадентські мотиви, що були характерні для певного періоду в літературі. У 1921 році вийшла його збірка фейлетонів і новел під псевдонімом Тіберій Горобець, а у 1934 році — "Нарис історії українського театру в Галичині", який і досі має наукову цінність.
Степан Чарнецький жив у скрутних умовах, не раз стикаючись з матеріальними труднощами. Він ніколи не нарікав на життя і завжди зберігав оптимізм, навіть коли це стосувалося його творчості. Багато його поезій і літературних творів залишаються розкиданими по старих газетах і журналах, чекаючи свого дослідника.
Після 1939 року Чарнецький працював науковим співробітником Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника. Помер він 2 жовтня 1944 року у Львові.
Богатий спадок Чарнецького продовжує надихати літературних дослідників та шанувальників української культури.