Богдан Йосипович Чалий — український письменник і казкар, народився 24 червня 1924 року в родині лікарів у місті Ізяслав на берегах річки Горинь. Його дитинство минало під опікою діда-лісника, який навчив його любити та розуміти природу. Це не лише вплинуло на характер Богдана, але й стало основою для його творчості. Разом з батьком він допомагав рятувати поранених птахів, а їхній дім став притулком для маленьких тварин, яких він і його родина зимували та намагалися вилікувати, а весною урочисто відпускали їх на волю. У родині, попри тяжкі часи, завжди панувала атмосфера тепла, підтримки й любові.
Після того, як родина Богдана переїхала до Київщини, він почав навчання в школі, потім став активним учасником літературного гуртка, де його вірші й статті відразу почали привертати увагу. Після закінчення школи Богдан став свідком початку Другої світової війни, що змінило його життя. Він став учасником бойових дій, а після важкого поранення писав для армійських газет, продовжуючи своє літературне шлях у перервах між боями.
У 1945 році, під час боїв за Франкфурт на Одері, він врятував білого коня, якого назвав Одер. З ним Чалий виконував багато важливих доручень, приносячи їжу та допомогу дітям з різних національностей, колишнім полоненим. Це свідчить про його гуманність і турботу про ближніх. Після закінчення війни всі члени родини повернулися додому, але важкі часи і травми війни залишили свої сліди.
Після війни Богдан Йосипович почав працювати у редакціях дитячої преси, а з 1951 року очолив редакцію журналу "Барвінок", де пропрацював понад два десятиліття, друкуючи свої вірші для дітей. Всі ці роки він не тільки продовжував писати, але й активно подорожував, надихаючись новими враженнями. Його твори швидко завоювали популярність серед молодших читачів. Протягом своєї творчої діяльності Богдан Чалий написав безліч книг, поем, віршів і навіть сценаріїв, серед яких особливу популярність здобули його казки про Барвінка — національного казкового героя, якого він вигадував разом із Павлом Глазовим. Його казки не лише приносили радість дітям, а й закладали важливі моральні принципи та патріотичні почуття.
Зокрема, за одну з казок, "Як Барвінок і Ромашка у вирій літали", у 1972 році Богдан Чалий отримав премію імені Миколи Островського. А його третю казку, "Барвінок і весна", внесли до Почесного списку IBBY. Протягом своєї кар'єри письменник написав сім книг про Барвінка, остання з яких була видана у 2002 році. Ці казки стали знаковими для дитячої літератури та залишили глибокий слід у серцях поколінь.
20 травня 2008 року Богдан Чалий пішов із життя в 84 роки. Він був похований у селі Рудики під Києвом, залишивши після себе багатий літературний спадок, який і сьогодні надихає маленьких і дорослих читачів. Його творчість залишається частиною національної культурної спадщини, що виховує в молоді любов до рідної землі, природи та її героїв.