Юрій Дмитрович Буряківець: поет долі, гартованої випробуваннями
Юрій Дмитрович Буряківець народився 26 квітня 1922 року в місті Чорнобилі в родині службовців — Дмитра та Марії Буряківців. Його дитинство припало на непростий період української історії. У 1929 році родина переїхала до Києва, де Юрій продовжив навчання в місцевих школах. Саме у столиці він закінчив середню освіту влітку 1941 року, напередодні трагічних подій Другої світової війни.
Ще підлітком, у 14 років, Буряківець почав писати перші вірші. Його талант рано знайшов підтримку: юнак долучився до гуртка молодих поетів і прозаїків, де вчилися не лише техніці письма, а й мистецтву висловлювати найтонші порухи душі. Мрія стати письменником поступово набувала реальних обрисів.
У роки нацистської окупації України Юрій працював у Дніпровській торговельній флотилії — спершу матросом, згодом шкіпером. Однак із наближенням фронту, як і багато інших українців, опинився у Німеччині, працюючи на сільськогосподарських роботах у Баварії.
Після завершення війни 1945 року Буряківець вирішив присвятити себе навчанню: студіював у престижному Українському Вільному Університеті в Мюнхені, де здобув глибоку гуманітарну освіту. Активно займався літературною діяльністю — у 1943 році вступив до Спілки українських письменників у Львові, а згодом, у 1947 році, став членом Спілки українських письменників і журналістів у Авґсбурзі.
Доля привела його за океан — до США, де він оселився у Нью-Йорку. Тут Юрій закінчив університет із дипломом магістра філології. Окрім української, він вільно володів англійською, німецькою, французькою, іспанською, російською, польською та білоруською мовами. Викладав німецьку та іспанську в американських школах, залишаючись невтомним популяризатором української культури.
Його творчість отримала високу оцінку не лише серед українців за кордоном, а й серед визнаних майстрів слова. Письменник Василь Барка у рецензії на збірку Юрія Буряківця "Виноградник" (Нью-Йорк, 1961) наголосив на багатстві і щирості його поетичної мови, підкреслюючи, що ця збірка є гідною компенсацією трагедій, які пережила українська література в роки великого терору 1932–1937 років.
Протягом десятиліть Буряківець залишався активним учасником українського літературного життя діаспори. У червні 1969 року став членом Об'єднання Українських Письменників "Слово" в Нью-Йорку, а у вересні 1994 року був прийнятий до Національної спілки письменників України — факт, що символічно відновив його духовний зв'язок із Батьківщиною.
Юрій Буряківець помер 7 січня 1996 року. Його останнім прихистком стало українське кладовище у Брунсвіку, штат Нью-Джерсі. Його поетичний спадок залишився жити — у книгах, віршах, пам'яті людей, які його знали і любили.