Микола Євгенович Булатович: життєвий шлях поета, обірваний сталінським терором
Микола Булатович народився 14 лютого 1909 року в Києві, у родині православного священика. Його дитинство проходило в атмосфері книжок і духовних розмов, а прагнення до мистецтва з'явилося ще в ранньому віці. Виявивши хист до малярства, Микола після закінчення школи вступив до Художнього інституту. Однак академічна освіта не змогла стримати його живу творчу натуру, і згодом він обирає інший шлях — літературний.
Уже наприкінці 1920-х років його поезія регулярно з’являлася в провідних українських виданнях того часу — "Глобусі", "Житті і революції", "Молодому більшовику". Першу свою збірку під назвою "Книга тривог" Булатович видав у 1930 році. За нею у 1932-му вийшла ще одна — "Скажу по правді". Його вірші вирізнялися живою мовою, щирим емоційним наповненням і прагненням осучаснити українську поезію.
Булатович належав до наймолодшого покоління українських поетів. Він тяжів до літературної організації "Нова генерація", яка шукала нові художні форми й орієнтувалася на авангардизм. У творчості Булатович намагався перенести елементи манери Маяковського на український ґрунт, прагнучи уникнути традиціоналізму і створити нову поетичну мову свого часу.
Літературну діяльність поєднував із журналістською роботою: був редактором у "Новій генерації", "Заклику", "Літературній газеті", "Радянському літературознавстві". Його творчий розмах і небайдужість до суспільних питань вирізняли його серед колег.
Проте кар'єра Булатовича була трагічно короткою. У 1937 році, в розпал сталінських репресій, його заарештували. "Обермейстер" IV відділу управління Держбезпеки Гольдман ініціювала його арешт на підставі доносів. Уже на першому допиті слідчий Хаєт висунув абсурдні звинувачення: серед них — заможне походження батька, родинні зв’язки з "ворогами народу" та дружба з багатьма відомими українськими письменниками, яких уже було репресовано.
В обвинувальному висновку Булатовича оголосили "членом української націоналістично-фашистської терористичної організації". Його справа потрапила до Військової колегії Верховного Суду СРСР, яка 2 вересня 1937 року винесла йому смертний вирок. Наступного дня, 3 вересня, Миколу Булатовича розстріляли. Усі його особисті речі та майно були конфісковані державою.
Тільки через два десятиліття, в липні 1957 року, під час перегляду справи Військова комісія Верховного Суду СРСР ухвалила скасувати вирок і реабілітувати поета за відсутністю складу злочину. Проте Булатович не дожив до цієї справедливості.
Його ім’я залишилося серед тих, чиє життя і талант були передчасно обірвані страшною машиною репресій. Микола Булатович увійшов в історію української літератури як представник покоління, яке прагнуло оновити і розвинути національне мистецтво, але заплатило за свою сміливість найвищу ціну.