Олег Васильович Буцень: життя, творчість, пам'ять
Олег Васильович Буцень народився 4 березня 1923 року в Києві, у родині службовця. Його дитинство пройшло у буремні передвоєнні роки, коли країна переживала стрімкі зміни. Школу Олег закінчив у 1941 році, саме тоді, коли над Україною нависла чорна тінь війни. Не встигши ще остаточно визначитися з життєвими планами, юнак вступає до Тбіліського авіаційного училища, проте плани знову руйнує війна.
З перших днів німецько-радянської війни Олег став до лав захисників Батьківщини. Він пройшов важкі дороги фронтів, відчув на собі весь жах бойових дій, мужньо боровся до переможного кінця. За відвагу та самовідданість був нагороджений бойовими медалями — пам'яткою про найважчі роки його життя.
Після демобілізації повернувся до мирного життя й обрав шлях науки. Він вступив на філологічний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Навчання стало для нього новим початком. Завершивши вищу освіту в 1951 році, Олег Васильович відправився на Тернопільщину, де працював учителем української мови та літератури у Бережанському педагогічному училищі. Відчуття місії перед молоддю, любов до слова і мови залишалися для нього незмінними пріоритетами.
Повернувшись до Києва, він працював у дитячій редакції Українського радіо та у видавництві "Веселка" — закладах, що відігравали ключову роль у розвитку дитячої літератури того часу. Його життя залишалося тісно пов'язаним із вихованням юного покоління.
Перші вірші Олега Буценя були надруковані ще у фронтовій пресі. Уже в студентські роки він активно друкувався у газетах. Буцень став першим редактором і упорядником популярного дитячого календаря "Дванадцять місяців", що почав виходити у видавництві "Дитвидав" із 1958 року.
Він спеціалізувався переважно на оповіданнях для дітей. Його твори звучали на Українському радіо, публікувалися в улюблених дитячих журналах "Малятко", "Барвінок", а також у московських альманахах "Звездочка" і "Круглый год". Письменник умів тонко відчувати дитячий світ, передавати його радощі, турботи, відкриття та мрії.
Видавництво "Веселка" стало справжнім домом для більшості книжок Олега Буценя. Серед них:
"Що розповів калачик" (1959),
"З ранку до вечора" (1961),
"Так чи не так" (1962, перевидання 1979, 1983),
"Город узимку" (1963, перевидання 1969, 1988),
"Не варто ображатись" (1964),
"Солодкий дощ" (1965),
"Наше відкриття" (1967, перевидання 1972, 1977),
"Перші канікули" (1973),
"Підйомний кран" (1988).
Крім того, його оповідання увійшли до популярних щорічників та збірників: "Календарик-дошколярик", "Перший раз — у перший клас" (1986), "Веселі пригоди" (1985, 1986), "Слово до слова — весела розмова" (1994, 2002).
На жаль, життя Олега Васильовича обірвалося доволі рано — після важкої хвороби він помер 11 жовтня 1966 року в Києві. Але залишена ним спадщина — це світла пам'ять і безмежна вдячність багатьох поколінь дітей і дорослих, які виростали на його теплих, щирих та мудрих історіях.