Володимир Якович Бровченко: поет із серцем, відданим Україні
Володимир Якович Бровченко народився 1 червня 1931 року у невеликому містечку Мала Виска, що на Кіровоградщині. Його шлях у літературу почався досить рано: вже 1951 року в районній газеті з’явився перший друкований вірш юного поета. Ця публікація стала для нього справжнім квитком у світ творчості.
Отримавши освіту в Одеському технологічному інституті, Бровченко міг би піти шляхом інженера або науковця, однак обрав служіння слову. Його діяльність у журналістиці була багатогранною. Він став засновником і першим редактором молодіжної газети Херсонщини, яка згодом отримала відоме нині ім’я — "Новий день". Його ініціативність і талант організатора невдовзі привели до нових відповідальних посад.
У 1973–1979 роках Володимир Бровченко очолював літературно-художній журнал "Дніпро", який у ті часи був важливим культурним центром для українських письменників і поетів. Його редакторська діяльність вирізнялася високим професіоналізмом, увагою до нових імен та глибоким розумінням літературного процесу.
Після роботи в журналі "Дніпро" Бровченко з 1979 по 1991 рік очолював Товариство культурних зв'язків з українцями за кордоном, відоме під короткою назвою "Україна". На цій посаді він сприяв зміцненню духовних містків між українською діаспорою і батьківщиною, докладаючи значних зусиль для підтримки національної культури за межами Радянського Союзу.
Його літературний доробок вражає своїм обсягом і тематичним розмаїттям. Перша поетична збірка "Шумлять жита" вийшла у 1956 році в Одесі й одразу привернула увагу критиків своєю щирістю та ліричною образністю. З 1958 року Володимир Бровченко став членом Спілки письменників України, що стало визнанням його вагомого внеску у літературний процес.
Серед його поетичних книг — такі знакові збірки, як "Зустрічайте сонце", "Скеля любові", "Нерозстріляні зорі", "Перелоги", "На крилах вечорів", "Думна гора", "Сурми", "Вічний жайвір", "Погода на завтра", "Навперейми літам", "Повернення з літа", "Вогонь на обрії", "Вибране", "За тиждень до воскресіння", "Страстний четвер" та багато інших.
Особливу увагу заслуговує його роман у віршах "Як Мамай до Канади їздив", де поет майстерно поєднав історичні алюзії із сучасними мотивами. Бровченко також проявив себе в пісенній творчості — збірники пісень "Вірність", "Материне поле", "Голуби" стали улюбленими для багатьох шанувальників української музики.
Його творчість глибоко вкорінена у національній тематиці. Володимир Бровченко завжди вірив у незламну силу українського духу, оспівував красу рідного краю, простоту і велич людської душі. Його поетичне слово було і залишається щирим, проникливим, сповненим любові до людей і землі.
За свою багаторічну літературну та громадську діяльність він був удостоєний звання "Заслужений діяч мистецтв України", а також став лауреатом премії імені Володимира Кириловича Винниченка — одного з класиків української літератури.
Життєвий і творчий шлях Володимира Бровченка — це яскравий приклад того, як любов до слова і України здатна долати будь-які випробування часу.