Бойко Владислав Федорович — майстер сміху та проникливого слова
Владислав Федорович Бойко, який також творив під псевдонімом Василь Шукайло, належить до тих українських митців, чиє гостре перо завжди влучало в самісіньке серце проблем і настроїв епохи. Поет, журналіст, сатирик — він залишив яскравий слід у вітчизняній культурі, вміло поєднуючи глибину думки з невимушеною легкістю викладу. За вагомий внесок у розвиток української журналістики Бойку було присвоєно почесне звання Заслуженого журналіста України.
Народився Владислав Бойко 8 вересня 1939 року в мальовничому селі Михайлівка Лебединського району на Сумщині — краї, багатому на таланти, людей працьовитих і щирих. Саме тут, серед лісів і полів, майбутній письменник уперше відчув любов до слова, яка згодом стала сенсом його життя.
Перший свій вірш Владислав надрукував ще зовсім юним, у 1954 році, на шпальтах Лебединської районної газети. І хоч це був тільки перший крок, уже тоді було видно: перед читачем постає автор, який уміє чути ритм життя й передавати його живими образами.
Освіту здобував на факультеті журналістики Київського університету, а також завершив навчання на відділі журналістики Вищої партійної школи при ЦК КПУ — престижних закладах, де формувалися майбутні лідери українського медіапростору.
Кар'єру Владислав Федорович починав у районних газетах рідної Сумщини, звідки розпочав свій шлях до столичних видань. Його талант швидко помітили: він став співробітником культового гумористичного журналу "Перець", редагував відділ публіцистики у впливовому літературному журналі "Вітчизна". Згодом очолював популярні газети сатири та гумору — "Гаківниця" і "Від вуха до вуха", кожна з яких знаходила відгук у серцях численних читачів.
Як автор книжок, Владислав Бойко впевнено працював у жанрах сатири, гумору та поезії. Його творчий доробок надзвичайно багатий: збірки "Осел диригент", "Боброва шуба", "Соловей на службі", "Трактат про ніс", "Родові риси", "Сміх на голову" — це не просто жарти й веселі історії, це справжній літопис людських характерів, слабкостей і чеснот, побачений через призму іронії й доброзичливого сміху.
Однак Владислав Бойко був не лише сатириком. Його поетична збірка "Журавлина пора" відкриває перед нами іншого Бойка — тонкого лірика, уважного до краси рідної землі, до почуттів людини, її мрій і прагнень.
Особливе місце в творчості митця посідають твори для дітей. Його казка "Як їжачок зайчика рятував" — це тепла й мудра історія, сповнена доброти, співчуття і віри у справжню дружбу. Через прості й зрозумілі образи Владислав Бойко вчив маленьких читачів найважливішому — людяності.
Його літературна спадщина залишається живою і сьогодні. Кожен рядок, кожен жарт Владислава Бойка пронизані світлом, яке зігріває серце й змушує усміхнутися навіть у найпохмуріший день.