Грицько Бойко — чарівник веселого дитячого слова
Грицько Бойко, справжнє ім'я якого — Григорій Пилипович Бойко, увійшов у світ української літератури для дітей на початку 1950-х років і дуже швидко завоював щиру любов маленьких читачів. Його книги стали невід'ємною частиною дитинства кількох поколінь. За життя поета лише в Україні вийшло понад п’ятдесят його книжок, а сумарний наклад перевищував двадцять мільйонів примірників.
Веселі скоромовки, кумедні історії про малят і звірят, дотепні загадки й смішинки про шкільне життя і спорт стали улюбленим читанням для дітей, які цінують влучне слово, відчувають гумор і не бояться пожартувати над собою.
Грицько Бойко народився на Донеччині, в краю працьовитих і талановитих людей. Як згадує його син Вадим, у родині Бойків талант до віршування передавався з покоління в покоління. Дідусь по материнській лінії, Олексій Корнієцький, залишив по собі десятки пісень, які ще й досі співають у селах Донбасу. Батько поета, Пилип Бойко, також складав вірші. Завдяки допомозі односельців, які зібрали гроші, його збірку "Чайка" видали в Москві українською мовою. Щоправда, гонорар за книгу влада "виплатила" бібліотекою з двох тисяч книг — їх передали в Оленівку, і там кожен міг долучитися до читання.
Пилип Бойко недовго навчався в Харкові, де встиг познайомитися і потоваришувати з Володимиром Сосюрою — майбутнім класиком української поезії.
Після закінчення семирічки юний Григорій продовжив навчання в Оленівській рудниковій школі. Щодня він долав довгу дорогу: кілька кілометрів пішки до станції, а тоді — робочим поїздом до школи. Так гартувався характер хлопця, звиклого до праці і наполегливості.
Коли почалася Друга світова війна, Григорій Бойко ще юнаком вирушив на фронт. Воював чесно й мужньо, проте повернувся додому тяжко пораненим. Після війни він вступив на літературний факультет Донецького педагогічного інституту і присвятив себе творчості.
Свій письменницький шлях Григорій Пилипович вважав розпочатим у 1950 році, коли вийшла його перша збірка "Моя Донеччина". Проте перші вірші він друкував ще школярем. За перші, хоч і скромні гонорари, купував родині продукти — і пишався тим, що може допомогти.
Ще навчаючись, він видав першу книжку, після чого його прийняли до Спілки письменників України. Спочатку Григорій Бойко писав ліричні вірші для дорослих, але згодом повністю присвятив себе дитячій літературі, де зумів знайти своє справжнє покликання.
Він працював у всіх можливих жанрах для дітей: створював поеми, вірші, скоромовки, лічилки, загадки, писав казкові п'єси. Його твори наповнені теплом, щирістю й невимушеною веселістю, яку діти відчувають серцем.
Усього Грицько Бойко видав близько ста книжок для дітей. Серед найулюбленіших у юних читачів — "Билиці дяді Гриця", "Про дідуся Тараса", "Смішинки", "Хлопчик Ох", "Ніс у сметані", "Шпаргалка-виручалка" та багато інших веселих історій.
А ще творчість Бойка залишила слід у музичній культурі: на його вірші було створено понад чотириста пісень. Багато з них призначені саме для дітей. У 1974 році світ побачив збірник дитячих пісень на його слова під назвою "Соловейко", який став справжнім святом для малечі.
Грицько Бойко жив так, як писав: з добрим серцем і веселим, мудрим словом. Його твори й сьогодні продовжують жити в серцях дітей, викликаючи усмішку, розвиваючи фантазію і любов до рідної мови.