Іван Петрович Бороздна: поет українського духу
Іван Петрович Бороздна народився 27 листопада 1804 року у старовинному родовому маєтку Ведмедеві, що в Стародубському повіті. Його родина мала глибоке коріння, а атмосфера родового маєтку із самого дитинства формувала в Іванові любов до рідної землі, її традицій та історії.
Ще змалку в душі юного Бороздни запалила яскравий вогонь творчості постать Миколи Гоголя. Твори великого українця, зокрема "Вечори на хуторі поблизу Диканьки" та "Миргород", стали для нього не просто улюбленим читанням — вони перетворилися на джерело натхнення на все життя. Бороздна навіть особливо цінував власні портрети, де його профіль, на його думку, нагадував риси обличчя Гоголя.
У 1834 році Іван Бороздна здійснює важливу подорож Україною: він мандрує з півночі на південь, аж до Криму. Ця мандрівка не була для нього просто зміною місць — вона стала глибоким пізнанням духу народу, його побуту, звичаїв та невимовної краси української землі. Саме враження від цієї поїздки лягли в основу його праці "Поетичні нариси України", яку він оформив у вигляді 12 листів до графа Завадовського, нащадка останнього стародубського полковника. У 1837 році "Поетичні нариси" побачили світ окремою книжкою, що стало помітною подією у культурному житті того часу.
Основну частину свого життя Іван Петрович провів у рідному Ведмедеві. Саме тут, у тиші та спокої природи, з-під його пера виходять твори, щедро просякнуті місцевим колоритом і натхненні давніми народними переказами та легендами Стародубщини.
Одним із перших вагомих літературних звершень стала поема "Відьмак", де Бороздна майстерно відтворив народне оповідання про чаклуна, що мститься за давню образу. У 1840 році його новий твір, обробка історичної легенди "Золота гора, або Я тебе врятую", був надрукований у популярному тоді альманасі "Ранкова зоря".
У ті часи, коли навіть найбільш прогресивна російська преса жорстко ставилася до всього українського, Іван Бороздна залишався вірним своїм переконанням і віддано підтримував розвиток української літератури. Він активно співпрацював з усіма виданнями українською мовою, які, попри імперські заборони та цензурні обмеження, все ж таки проривалися до читача. Так, у 1843 році Іван Петрович взяв участь у випуску альманаху "Молодик", де опублікував ніжну й патріотичну поезію "Вона приваблива, українка молода".
Останні роки свого життя Бороздна провів у рідному Ведмедеві, де продовжував писати і підтримувати зв'язок із українськими літературними колами. Помер Іван Петрович Бороздна 7 грудня 1858 року. Його життєвий шлях закінчився на землі, яка його надихала й якій він віддав свою творчість і серце.