Станіслав Бондаренко: людина, яка живе словом і історією
Станіслав Григорович Бондаренко народився у сім’ї вчителів, де шанували освіту і гідність. Життєва доля його родини була непростою: батько пережив жахіття трьох концтаборів, зокрема сумнозвісного Бухенвальду. Саме це родинне тло з дитинства спонукало Станіслава цікавитися справжньою історією України, тією, що йшла врозріз із офіційними радянськими наративами.
З малих літ юнак проявляв неабияку спортивну обдарованість. Від шостого класу навчався в Республіканській спеціалізованій школі-інтернаті спортивного профілю в Києві — кузні юних спортивних талантів. Як футболіст юнацької збірної України їздив на змагання до Угорщини, де став найкращим бомбардиром турніру. Однак його пряма і чесна натура виявила серйозну фінансову аферу тренерів, що привласнили чималу суму грошей. Наслідком стала змушена відмова від футбольної кар'єри.
Освіту здобував у Київському державному університеті імені Тараса Шевченка на філологічному факультеті (1976–1981). Ще під час навчання активно займався самвидавом: понад рік разом із однодумцями видавав студентський журнал і навіть був обраний президентом самостійної Академії Гаруму. Така діяльність привернула увагу КДБ.
Після університету відслужив два роки у Збройних силах, а потім півтора року працював учителем української мови та літератури в Ірпінській середній школі №2. Однак уже наприкінці 1982 року отримав запрошення перейти на роботу до редакції газети "Вечірній Київ" у якості кореспондента.
Після Чорнобильської катастрофи Бондаренко брав безпосередню участь у будівництві нового міста Славутича для переселенців із зараженої зони. Цілий рік він керував бетономішалкою на будівництві Тбіліського кварталу міста, за що був нагороджений автомобілем "Жигулі" від Ради Міністрів Грузії — символом вдячності за віддану працю.
З 1990 року знову повернувся до журналістики, працюючи в різних виданнях — "Київському віснику", "Независимости", "Київських відомостях". У газеті "Літературна Україна" він обіймав посаду заступника головного редактора, а в 2015–2017 роках був її головним редактором.
Творчий доробок
Станіслав Бондаренко — автор 25 книг, загальний наклад яких перевищує мільйон примірників. Його творчість вирізняється багатством тематики та оригінальністю художнього втілення. Серед найвідоміших його творів:
"Струмок" (1989) — яскрава дитяча книжка, видана у "Веселці" накладом 100 тисяч примірників.
"Чайка Нескучайка" (1992) — інша дитяча книжка, також видана у "Веселці" накладом у 200 тисяч примірників.
"Нічна розмова з Європою" — книга, яка здобула визнання за межами України й була перекладена французькою та видана в Парижі.
"Я сам із дат печалі", "Бенкет під час Кучми", "Нова Енеїда, або Дер-жа-вю", "Євангеліє від тюрми", "Кирилиця київських вулиць", "Пікнік із мільярдером" — твори, що розкривають широку палітру його літературних зацікавлень, від політичної сатири до історичних розвідок.
Особливе місце у творчості Бондаренка займають його романи-паліндроми — рідкісний і складний літературний жанр. Його роман "Ніша Волошина" ("Волошин — нішолов") приніс йому престижну Волошинську премію.
Інший його прозовий твір — "От я вся — я свято, або Віхолалохів" — отримав широку популярність: книга витримала два видання, увійшла до короткого списку "Книжки року Бі-Бі-Сі" і була відзначена на літературному конкурсі "Коронація слова" у 2009 році.
Його книга поем "Майдани і Магнати" була номінована на Національну премію імені Тараса Шевченка, що свідчить про високий художній рівень та глибину його поетичного слова.