Іванна Омелянівна Блажкевич — одна з яскравих постатей української літератури, активна громадська діячка, справжня просвітителька свого часу.
Вона народилася 9 жовтня 1886 року в селі Денисів, що нині належить до Козівського району Тернопільської області, у родині сільського вчителя. Вже в дитинстві її доля була затьмарена тяжкою втратою: у віці лише трьох років Іванна залишилася без матері. Це раннє сирітство, безумовно, наклало відбиток на її чутливу душу та зумовило глибоку емпатію до людського болю й страждань, яка пізніше знайде своє відображення у творчості.
Освіту Іванна здобувала наполегливо і самовіддано. Перші знання отримала в рідній Денисівській початковій школі, далі навчалася в Тернопільській відділковій школі. Прагнучи здобути фах учителя, вона екстерном склала іспити у Львівській учительській семінарії й отримала диплом. Відтоді її життя було нерозривно пов'язане з освітою і вихованням: вона працювала народною вчителькою, керувала дитячими садками на території тодішньої Станіславщини (тепер — Івано-Франківська область) і на Тернопільщині.
Іванна Блажкевич усіма силами боролася проти неписьменності в українських селах. Вона ніколи не мирилася з несправедливістю чи соціальним приниженням селянства, відкрито виступала проти утисків, чим здобула повагу серед простого люду. Її поезії, оповідання та публіцистичні статті активно друкували прогресивні галицькі видання, що сприяло поширенню її ідей серед ширших мас. Велике значення у формуванні її світогляду та творчого шляху мали дружні взаємини з видатними діячами української культури — Ольгою Кобилянською, Уляною Кравченко, Теофілом Бордуляком.
Особливу увагу Іванна Блажкевич приділила літературі для дітей, розпочавши цей напрям у 1920-х роках. У львівському видавництві "Світ дитини" одна за одною виходили її книжки — п’єси, вірші, оповідання: "Св. Миколай в 1920 р." (1920), "Тарас у дяка" (1923), "Діло в честь Тараса" та "Вертеп" (обидві — 1924), "Мила книжечка" (1928), "Пушистий король" (1929), "В мамин день" (1931), "Івась-характерник" (1936), "Оповідання" (1937). Її твори були сповнені теплоти, любові до рідної землі й поваги до національних традицій, вчили дітей моральним цінностям.
Після входження Західної України до складу УРСР у 1939 році, Блажкевич активно включилася в освітню та культурну роботу. Вона брала участь у створенні Денисівської семирічної школи та дитячого садка, продовжувала працювати вчителькою, віддано служачи справі просвіти та розвитку сільської культури. У повоєнний період Іванна Блажкевич не припиняла своєї літературної діяльності. Вона друкувалася в періодиці, літературних альманахах, випускала нові книги: "Подоляночка" (1958), "Прилетів лелека" (1971), "Чи є в світі щось світліше" (1977), "Прилетіла ластівка" (1986), "У дитячому садочку" (1993).
Її творчість не обмежувалася художніми творами: Іванна Омелянівна була авторкою численних статей з літературознавства, етнографії, народознавства. В останні роки життя вона працювала над мемуарами, згадуючи свої зустрічі з видатними письменниками і діячами української культури. Її спогади стали безцінним внеском у літопис національного культурного життя.
Іванна Блажкевич прожила довге й плідне життя, повне боротьби, натхненної праці й великої любові до свого народу. Вона відійшла у вічність 2 березня 1976 року у рідному Денисові, де її пам’ять досі живе серед односельців.
На честь видатної письменниці та просвітниці у 1993 році в Тернополі було засновано літературно-мистецьку премію імені Іванни Блажкевич, яка щороку вручається за кращі твори для дітей, гідні продовження її духовного спадку.