Микола Григорович Білокопитов — український поет-сатирик, критик, журналіст, лауреат престижних літературних премій імені Степана Руданського та Остапа Вишні.
Народився 11 лютого 1954 року в місті Мелітополь Запорізької області. Однак справжньою колискою його дитинства стало селище Кушугум Запорізького району, де й промайнули його перші роки життя. Там же Микола закінчив середню школу, заклавши основу для свого майбутнього творчого шляху.
Після школи його шлях проліг до армії, а саме на флот, де він відслужив строкову службу. Повернувшись до мирного життя, юнак взявся за роботу: працював спочатку слюсарем, потім залізничником і поліграфістом. Остання професія виявилася для нього доленосною.
Отримавши направлення на навчання, Микола вступив до Львівського Українського поліграфічного інституту імені Івана Федорова, де здобув спеціальність літературного редактора за напрямом "Журналістика". Це навчання не просто дало йому фах, а й допомогло здійснити давню мрію — стати журналістом.
Професійний шлях Білокопитова у журналістиці був насиченим і яскравим. Він працював у таких відомих виданнях, як "Комсомолець Запоріжжя", "Запорізька правда", "Запорозька Січ" та "Світло Оріяни", кожному з яких присвятив роки сумлінної праці.
Але ще задовго до журналістської кар'єри у Миколи проявилася любов до слова. Перші літературні спроби він зробив ще у шкільні роки. Навчаючись у восьмому класі, надрукував свої перші вірші в районній газеті "Червоний промінь". Згодом його творчість з'являлася на сторінках обласних газет, а пізніше — і в усесоюзних журналах.
Із часом Білокопитов почав дедалі більше захоплюватися сатирою та гумором. Його гуморески, байки, мініатюри друкувалися у популярних виданнях "Старт", "Ранок", "Україна", а особливо часто — у відомому сатиричному журналі "Перець", де його гостре перо здобуло широку популярність серед читачів. Твори Білокопитова друкувалися також за кордоном — зокрема у гумористичному журналі "Всесміх" у Канаді.
Він є автором кількох збірок сатири й гумору, серед яких:
"Вовча наука",
"Міні знову в моді",
"Нечиста сила",
"Без паніки!",
"Весела парочка",
"Бізнес баби Федори".
Кожна з його книжок — це дотепна і влучна розповідь про сучасність, написана живою мовою й з особливою любов'ю до народного гумору.
У 1996 році Микола Білокопитов став членом Національної спілки письменників України. За свої літературні здобутки був удостоєний двох престижних премій — імені Степана Руданського та Остапа Вишні, які вручаються за особливі успіхи в жанрі гумору та сатири.
Творчість Миколи Білокопитова і сьогодні залишається прикладом яскравого народного гумору, влучної сатири й любові до рідного слова.