Дмитро Дмитрович Білий — український письменник, історик, дослідник Кубані, доктор історичних наук, професор, один із тих, хто присвятив життя вивченню складних і трагічних сторінок української історії.
Народився 25 липня 1967 року в місті Макіївка Донецької області, в родині, яка змалечку прищепила йому любов до рідної землі та її минулого. Ще в студентські роки Дмитро Білий проявив неабиякий інтерес до історичних досліджень, і цей інтерес став основою його подальшого життєвого шляху.
У 1989 році він із відзнакою закінчив історичний факультет Донецького національного університету, а вже тоді активно брав участь у громадському житті, очоливши молодіжне об’єднання "Курінь" — Донецьке історико-етнографічне товариство, яке об’єднало навколо себе студентську молодь, зацікавлену у вивченні історії та культури України.
Починаючи з 1993 року, Дмитро Дмитрович викладав історію України на рідному факультеті, згодом став завідувачем кафедри історії та українознавства Донецького юридичного інституту, де працював до 2003 року. Саме в цей період отримав наукове звання доцента.
Його академічний шлях продовжився на посаді доцента кафедри соціально-політичних дисциплін, а згодом кафедри українознавства в тому ж інституті. З 2010 до 2014 року Дмитро Білий вже обіймав посаду професора, активно займався науковою та викладацькою діяльністю.
Події 2014 року кардинально змінили його життя. Після початку війни на Донбасі він переїхав до Львова, де до 2020 року працював професором кафедри хореографії та мистецтвознавства Львівського державного університету фізичної культури. Також викладав в Українському католицькому університеті, передаючи свій досвід і знання новим поколінням.
З 2020 року Дмитро Білий працює в Інституті дослідження Голодомору, де обіймає посаду завідувача відділу історичних досліджень Голодомору-геноциду. Його робота має важливе значення для збереження історичної пам’яті та дослідження трагічних сторінок української історії.
Дмитро Білий — автор численних наукових і художніх праць. Серед його найвідоміших робіт:
науково-популярна розвідка "Малиновий Клин" (1994), присвячена історії українців на Кубані;
романи "Басаврюк XX" (2002), "Заложна душа" (2002), "Чорне крило" (2004), "Козацький Оберіг" (2005) та "Шлях Срібного Яструба" (2007), які розкривають тему українського минулого через художнє осмислення національної пам’яті та боротьби.
У 2019 році Дмитро Білий став членом Національної спілки письменників України, що є визнанням його внеску в українську літературу та історичну науку.
Його життя і праця — це приклад самовідданого служіння Україні, її культурі та правді про минуле.