Микола Іванович Білевич — письменник, педагог і дослідник літератури, одна з маловідомих, але цікавих постатей українсько-російського культурного простору ХІХ століття.
Народився 21 листопада 1812 року в Курську у родині українського педагога, який родом був із Закарпаття. Освіту здобував у Ніжинській гімназії вищих наук князя Безбородька — на той час одному з найпрестижніших навчальних закладів України. Саме тут сформувався як майбутній учитель історії та статистики, а також зав'язав дружні стосунки з багатьма майбутніми класиками літератури: Миколою Гоголем, Євгеном Гребінкою і Нестором Кукольником — емігрантом із Закарпаття.
Білевич залишив слід і в особистості Федора Достоєвського, будучи одним із його улюблених учителів у молоді роки. Вплив Білевича на письменницьке становлення Достоєвського пізніше не раз відзначали літературознавці.
Першою спробою Білевича у великій літературі стала сатирична збірка оповідань "Картинная галерея светской жизни, или Нравы 19 столетия" (Москва, 1833), яка, однак, пройшла повз увагу критиків. Проте він не полишив літературної діяльності і вже через кілька років анонімно видав двотомник фантастичних оповідань "Святочные вечера, или Рассказы моей тетушки" (1836), де в яскравій художній формі перепліталися сюжети про нечисту силу — відьом, чортів та мерців. Збірка була прихильно сприйнята критикою, особливо Віссаріоном Бєлінським.
Успіх надихнув Білевича на доповнення і перевидання книги під новою назвою "Святочные вечера. Написаны Николаем Кунацким. Изданы дядею его Григорием Рацким" (Санкт-Петербург, 1839). Це видання стало значним кроком у закріпленні його авторського імені в колах літературної фантастики того часу.
Окрім прози, Білевич написав дві повісті — "Мечта и существенность", опубліковану в "Москвитянине" (1849, №23), та "Петр Иванович Короткоушкин", яка побачила світ у "Библиотеке для чтения" (1853, том 120). Він також залишив важливий внесок у вивчення історії російської літератури, зокрема в працях "Н.И.Новиков", "Русские писательницы XVIII–XIX века" та "Русские писатели XIX века".
У 1846 році під псевдонімом Ю. Юрченко в "Невском альманахе" було опубліковано його фантастичну новелу "Журавель", яка вкотре підкреслила талант Білевича у створенні готичної атмосфери й міфологічних сюжетів.
Творчість Миколи Білевича є цінним пластом у розвитку української готичної прози та фантастики, і сьогодні вона все частіше привертає увагу дослідників завдяки зусиллям літературознавців, таких як Юрій Винничук.