Михайло Семенович Білецький (08 листопада 1910 — 17 березня 1998) — український письменник-гуморист, учасник Другої світової війни, автор численних сатиричних і художніх творів.
Народився у містечку Кобеляки, що на Полтавщині, в родині, де любов до рідного слова й праці була частиною повсякденного життя. Після закінчення загальноосвітньої школи обрав шлях освіти, вступивши до Полтавського педагогічного інституту, який успішно завершив у 1938 році.
До війни Білецький працював електриком на машинобудівному заводі, а також в об'єднанні "Єнісейзолото" в далекому Красноярському краї. Під час Другої світової війни він проходив службу у лавах Червоної армії, мужньо виконував обов'язки перед Батьківщиною.
Після демобілізації Михайло Семенович не стояв осторонь суспільного життя: працював інспектором шкіл у Львівському обласному відділі народної освіти, а також методистом Волинського обласного Будинку народної творчості. Його педагогічна діяльність поєднувалася з літературною та журналістською працею — він активно співпрацював із редакціями газет політвідділів машинно-тракторних станцій на Волині, у Львові, Тернополі, а пізніше — у славетному київському журналі сатири і гумору "Перець".
Перші літературні спроби Михайла Білецького були відзначені ще у 1935 році, коли його поезії увійшли до колективної збірки "Дружба", виданої у Харкові. Проте справжню популярність йому принесли сатиричні та гумористичні твори, в яких із теплою іронією, а іноді й із гіркою усмішкою, він зображував риси людської вдачі, суспільні парадокси та щоденне життя.
Серед його літературної спадщини — численні збірки сатири й гумору:
"З оригіналом згідно" (Львів, 1955),
"Лірика з перцем" (Київ, 1957),
"Зорі назустріч" (Луцьк, 1957),
"Про пеньки та опеньки" (Київ, 1958),
"Засукавши рукава" (Київ, 1963),
"Якби свині роги..." (Київ, 1965),
"За колючим дротом" (Київ, 1966),
"Веселі обжинки" (Київ, 1980),
"Кому що..." (Київ, 1985).
Окрім гумористичних творів, Михайло Білецький писав і прозу. Його повісті:
"Стир ламає кригу" (Київ, 1968),
"Незламність" (Київ, 1980),
"Відлуння" (Київ, 1985)
розкривали глибокі моральні теми, досліджували характер людини в умовах складних життєвих обставин.
Він також створив документальні праці, серед яких помітною стала книга "Трійниці" (Київ, 1970).
Михайло Білецький усе життя залишався людиною з активною громадянською позицією, талановитим майстром слова і глибоким знавцем людської душі. Після довгого і плідного творчого шляху він помер у Києві на 88-му році життя. Його внесок у розвиток української сатиричної літератури залишається вагомим і донині.