Микола Іванович Бідзіля — постать багатогранна й яскрава в історії України. Народився він 9 грудня 1930 року в мальовничому селі Сасово, що на Виноградівщині в Закарпатській області. Все його життя було тісно переплетене з наукою, політикою та громадською діяльністю, і кожна з цих сфер відчутно виграла від його участі.
За фахом Микола Іванович — вчений із глибокими знаннями у сфері біофізики, фізіології рослин, радіобіології та космічної біології. Його дослідження, що довгий час залишалися засекреченими, згодом пройшли успішну апробацію навіть у космосі. Він став автором понад 150 наукових праць, зробивши суттєвий внесок у розвиток української науки. За свої заслуги в науковій та громадській діяльності Бідзіля був удостоєний ордена "За заслуги" ІІІ ступеня, а також ювілейної медалі "20 років незалежності України".
Окрім наукової кар’єри, він активно займався громадською і політичною діяльністю. Микола Бідзіля став одним із засновників Народного руху України — організації, яка зіграла ключову роль у здобутті незалежності. Його рішучість і принциповість проявилися в знакових подіях: 13 липня 1991 року, в переддень річниці проголошення суверенітету України, він першим серед керівників київських районів підняв національний прапор перед будівлею Московської районної ради Києва. А вже під час серпневого путчу 1991 року, 19 серпня, він видав розпорядження, яке оголошувало діяльність Державного комітету з надзвичайного стану (ГКЧП) на території УРСР незаконною, визнавши єдиною легітимною владою районну та міську ради народних депутатів.
Науковій і педагогічній роботі Бідзіля присвятив понад сімнадцять років свого життя. Він викладав радіобіологію і біофізику в Національному аграрному університеті Києва, передаючи студентам не тільки знання, а й своє натхнення та глибоку любов до науки.
Ще наприкінці 1950-х років, розуміючи важливість підтримки земляків далеко від рідного дому, Микола Іванович започаткував серед студентів, учених, лікарів, митців і навіть спортсменів із Закарпаття традицію гуртування в столиці. Згодом ця ініціатива виросла в офіційне громадське об'єднання — товариство "Закарпатці в місті Києві", яке було зареєстровано у 2000 році.
Життя Миколи Бідзілі стало прикладом того, як можна поєднати любов до рідної землі, вірність ідеалам свободи та відданість науці, не зраджуючи собі у найтяжчі часи.