Василь Павлович Бережний — видатний український письменник, майстер наукової фантастики, журналіст, перекладач.
Народився він у мальовничому селі Бахмач, що на Чернігівщині, у простій селянській родині. Після завершення навчання у місцевій загальноосвітній школі вступив до Українського технікуму журналістики в Харкові, де й зробив свої перші кроки у світі літератури, почавши друкуватися вже з 1936 року.
Закінчивши технікум у 1937 році, Василь працював у редакціях газет "Прапор комуни" у Бахмачі та "Молодий комунар" у Чернігові. Одним із визначальних моментів юності стало відвідування харківської обсерваторії. Тоді, вперше заглянувши в телескоп і побачивши фантастичні ландшафти Місяця — піки гір, тріщини, загадкову Пряму Стіни — юний Бережний відчув справжнє натхнення. Саме це незабутнє враження згодом вилилося у його перше науково-фантастичне оповідання "Планета житиме", опубліковане в 1938 році.
Війна змусила його тимчасово залишити творчість. Німецько-радянську війну він зустрів у складі танкових військ на Західній Білорусі. Бої під Гродно та Барановичами, жорстокі відступи, поранення, полон і знову фронт — шлях його проліг крізь найгарячіші точки війни. З 1943 року Василь Бережний служив на Першому Білоруському фронті, за що був нагороджений численними бойовими відзнаками.
Після війни він повернувся до улюбленої справи — журналістики. Працював у редакціях газет "Молодь України", а також у журналах "Дніпро", "Вітчизна" і "Україна". У 1952 році здобув вищу освіту, закінчивши Київський університет імені Тараса Шевченка.
Його літературний доробок розпочався з документальних нарисів: у 1948 році вийшла перша збірка "За кермом". Далі з'явилися "Сторінки життя" (1952), "Кораблі сходять зі стапелів" (1959), а також повісті "Зелене море" (1955) і "Колюче терня" (1966). Усе це був ґрунт для ще глибшого занурення в улюблений жанр — наукову фантастику.
Саме фантастика принесла Василю Бережному справжнє визнання. Його перша фантастична повість "У зоряні світи" (1956) одразу мала успіх: тираж у 65 тисяч примірників, а через два роки перевидання — уже стотисячне. Його книги розходилися великими тиражами, а ім’я стало відомим не лише в Україні, а й далеко за її межами.
За своє життя він написав понад півтора десятка фантастичних повістей і понад півсотні оповідань, зібраних у численні збірки. Його твори були перекладені англійською, угорською, іспанською, латиською, молдовською, польською, російською, словацькою та французькою мовами.
У 1970 році Василь Бережний представляв Україну на Першому Всесвітньому симпозіумі письменників-фантастів у Токіо в рамках міжнародної виставки ЕКСПО-70. У 1976 році він брав участь у Третьому Європейському конгресі фантастів у Польщі — ці події засвідчували його міжнародне визнання.
Крім художньої творчості, Бережний займався перекладацькою діяльністю: переклав українською твори Анатолія Коптєлова, п’єси Миколи Погодіна, Аркадія Софронова.
Одним із особливих моментів його творчості став літературний портрет "Олесь Гончар" (1978), присвячений великому українському письменникові.
Жив і працював Василь Бережний у Києві, де й відійшов у вічність 19 березня 1988 року. Поряд із ним завжди були найрідніші люди: дружина Любов Флоріанівна — лікар, син Андрій, донька Оксана, а також внуки Василь, Ольга та Юлія.
Його життя і творчість — це приклад безмежної відданості літературі, глибокої любові до науки та неймовірного вміння передати найскладніше простими й світлими словами.