Віктор Федорович Баранов
(14 жовтня 1950 — 30 липня 2014)
Віктор Баранов — постать вагома і багатогранна в українській культурі: поет, прозаїк, перекладач, громадський діяч, який все своє життя присвятив служінню рідному слову та українському читачеві.
Народився він 14 жовтня 1950 року у мальовничому селі Кривуші Кременчуцького району на Полтавщині — краї, щедро напоєному духом прадавніх українських традицій. Дитинство і юність Віктора пройшли у звичайному сільському середовищі, де праця на землі та любов до рідної мови були природними складовими життя. Він закінчив Кривушівську восьмирічну школу у 1966 році, а згодом продовжив навчання в Кременчуцькій середній школі №10, яку завершив у 1968 році.
Його шлях до літератури був усвідомленим і послідовним. Віктор Баранов обирає філологію — науку про мову і слово — і в 1974 році закінчує філологічний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка. Цей фундамент освіти відкрив йому шлях у видавничу справу, де він багато років присвятив редагуванню і популяризації української літератури.
З 1983 року Баранов працює секретарем Національної спілки письменників України — організації, яка об'єднувала найкращі творчі сили нації. Його авторитет і відданість справі були такими великими, що 19 листопада 2011 року Віктор Баранов був обраний головою Спілки, змінивши на цій посаді Володимира Яворівського, який керував об'єднанням упродовж десяти років. Він залишався на чолі Спілки до липня 2014 року.
Паралельно Баранов очолював літературний журнал "Київ", що став важливим осередком для нових талантів та визнаних майстрів пера. Його діяльність не обмежувалася лише літературою — Віктор Федорович був також віце-президентом Товариства "Україна-Румунія" і входив до складу Комітету з присудження щорічної премії Президента України "Українська книжка року".
Його літературна дорога — це дорога натхнення і невтомної праці. Віктор Баранов активно зустрічався з читачами, брав участь у літературних святах "Золота осінь", "Тернопільська весна", "Медобори", "Хліб України", і вшануваннях пам'яті видатних українських письменників, серед яких особливою сторінкою стала участь у святкуванні 70-річчя від дня народження Романа Андріяшика.
Його поетичний і прозаїчний доробок відзначається глибиною відчуття епохи, щирістю переживань і відданістю Україні. Слово Баранова завжди було чесним, яскравим і пройнятим любов'ю до рідного народу.
30 липня 2014 року, після тривалої і тяжкої хвороби, серце Віктора Федоровича Баранова перестало битися. Йому було лише 63 роки. Він знайшов свій останній спочинок на Байковому кладовищі в Києві, на ділянці № 33, поруч із тими, хто творив духовний скарб української нації.
Сьогодні ім'я Віктора Баранова залишається в пам'яті читачів як символ служіння українській літературі, безкомпромісної любові до правди і віри у невичерпну силу рідного слова.