Біографія Якова Савченка
Яків Григорович Савченко народився 3 березня 1890 року в селі Луценки на Полтавщині. Його дитинство і юність пройшли в Україні, що залишило глибокий відбиток на його подальшому житті та творчості. Після закінчення місцевої школи він вступив до Київського університету, однак не зміг завершити навчання, що стало лише початком його самостійного шляху в культурній та літературній сфері.
Спочатку Яків Савченко працював учителем на Сумщині, однак згодом його доля привела його до більш широкої літературної діяльності. У 1920-х роках він активно працював у київських газетах "Більшовик" і "Пролетарська правда", ставши одним із представників літературної інтелігенції того часу. Також він працював у видавництві "Струмок" у Житомирі. У 1929 році Яків Савченко почав працювати в Українському фотокінематографічному управлінні (ВУФКУ) на посаді редактора, а з 1931 по 1933 рік очолював діяльність на кінофабриці. Водночас він викладав теорію драми, сценаріїв і літератури на сценарному та режисерському факультетах Київського кіноінституту, передаючи свої знання молодим кінематографістам.
Незважаючи на свою активну літературну і наукову діяльність, Яків Савченко також був дуже плідним автором, публікуючи статті, фейлетони та книги. Одними з його перших значущих робіт були "Азіятський апокаліпсис" (1926) та "Поети й белетристи". Окрім того, він написав і видав низку інших важливих книг, таких як "Проти реставрації греко-римського мистецтва" (1927), "Доба й письменник" і "Народження українського радянського кіно" (1930), а також "П’ятнадцять років театру імені І. Франка" (1935). Кожна з цих робіт містила глибокі дослідження на тему розвитку літератури та мистецтва, зокрема в умовах соціальних та політичних змін в Україні того часу.
Читати повністю →