Біографія Івана Чендея
Іван Михайлович Чендей (1922 р. нар.) – видатний український письменник, творчість якого глибоко коріниться у народних традиціях і культурних зразках Закарпаття. З самого дитинства він був занурений у багатство народної творчості — казки, легенди, пісні-коломийки. Ці скарби передавала йому мати, а згодом вони знайшли відображення в творах Чендея. Його дитинство стало свідком живих різдвяних вертепів, колядок, весняних забав, похоронних голосінь та обрядів, що все це впливало на його світогляд і формувало його літературний стиль.
У 1944 році, коли Закарпаття було звільнено від фашистських загарбників, Іван Чендей був активним учасником літературного збору хустських гімназистів. Це був перший крок до майбутньої творчості письменника. Головною школою для нього стала робота в обласній газеті "Закарпатська правда", куди він потрапив у 1945 році, що стало важливим етапом на шляху до розвитку його літературного таланту. Згодом він закінчив Ужгородський університет і Вищі літературні курси в Москві, що дозволило йому ще глибше зануритися в світ літератури та отримати нові навички для своєї творчості.
Його перша збірка оповідань "Чайки летять на Схід" вийшла в 1955 році і стала важливою віхою в кар'єрі письменника. Ця книга не лише познайомила читачів з його літературною майстерністю, але й принесла символічну інтерпретацію того періоду, коли закарпатці чекали та прагнули єднання з братами на Сході. Через трагедію самопожертви батька й сина, Чендей зображує незламність духу українського народу. Він продовжує цей мотив в інших своїх творах, таких як "Вітер з полонин" (1958), "Ватри не згасають" (1960), "Чорнокнижник" (1961), "Поєдинок" (1962), "Терен цвіте" (1967), "Зелена Верховина" (1975), "Свалявські зустрічі" (1977) та інших.
Читати повністю →