спектакль Дон Кіхот Київ Національна опера України ім. Тараса Шевченка
Короткий зміст балету
Пролог
Після захопленого читання лицарських романів Дон Кіхот вирішує стати мандрівним лицарем і прославити своє ім’я через великі подвиги. Його супутником у цій фантазійній подорожі стає Санчо Панса — розсудливий і практичний чоловік, далекий від ідеалів лицарства.
Дія перша
Святкова атмосфера панує на площі Барселони. Серед натовпу — жвава і незалежна Кітрі, дочка трактирника, яка весело спілкується з коханим Базілем, цирульником. Проте їхнє щастя під загрозою: Лоренцо, батько дівчини, виганяє Базіля, адже має інші плани — він хоче видати дочку за заможного, але пихатого Гамаша. Кітрі категорично відмовляється підкорятися.
Під час святкувань з’являється Дон Кіхот зі своїм вірним Санчо. Побачивши трактирника, Дон Кіхот приймає його за володаря замку і шанобливо вклоняється. Господар, не розгубившись, запрошує його до себе. Тим часом Санчо стає об’єктом веселих розіграшів молоді: його змушують танцювати, а потім підкидають на полотнищі. Дон Кіхот, помітивши це, кидається на допомогу.
Побачивши Кітрі, він сприймає її за свою ідеальну даму серця — Дульцінею. Але дівчина вже тікає з Базілем. Лоренцо, Гамаш та Дон Кіхот рушають у погоню.
Дія друга
Картина перша
На галявині біля вітряка розташувався циганський табір із ляльковим театром. Дон Кіхот і Санчо прибувають туди й погоджуються переглянути виставу. Під впливом емоцій Дон Кіхот забуває, що перед ним ляльки, і кидається на сцену, щоб урятувати уявних потерпілих. Він знищує декорації і, помітивши вітряк, приймає його за злого чарівника. У спробі перемогти "чудовисько", герой потрапляє під його крило і підлітає вгору.
Картина друга
Дон Кіхот і Санчо заблукали в лісі. Дон Кіхоту ввижається казкове царство, де він бачить свою Дульцинею серед дріад і амурів. Сцена наповнена фантазією та мрією.
Картина третя
У таверні Кітрі та Базіль знову разом. Несподівано з’являються Лоренцо, Гамаш і Дон Кіхот. Батько прагне негайно оголосити заручини з Гамашем. Але Базіль вдає самогубство, щоб розчулити серце Лоренцо. Кітрі у сльозах схиляється над "бездиханним" коханим. Дон Кіхот, зворушений сценою, рішуче втручається: звинувачує батька дівчини у безсердечності і змушує його погодитися на шлюб Кітрі з Базілем.
Дія третя
Святкування весілля. Торжество закоханих, де радість і щастя перемагають усі перепони.
"Дон Кіхот" — це більше, ніж просто балет. Це барвисте, емоційне видовище, наповнене гумором, романтикою та вражаючими танцювальними номерами. Кожна сцена — це подорож у світ мрій, де ілюзії стикаються з реальністю, а шляхетність та любов перемагають усі труднощі.
Про балет Людвіга Мінкуса «Дон Кіхот»
Балет «Дон Кіхот» — справжнє свято танцю, яке вже понад два століття не втрачає своєї чарівності та привабливості. Ця яскрава й життєстверджуюча вистава, попри легкий сюжет, вільно адаптований із твору Сервантеса, давно стала класикою балетного мистецтва. Її успіх — у вибуховій музиці Людвіга Мінкуса, що пульсує ритмами іспанського темпераменту, та в неперевершеній хореографії, сповненій колориту й енергії.
Ідеї роману Сервантеса надихали багатьох митців балетної сцени: свої версії «Дон Кіхота» створювали такі постаті, як Новер, Бурнонвіль, Дідло, Тальоні, Мілон. Проте саме постановка Маріуса Петіпа 1869 року на музику Мінкуса, яка відбулася у Великому театрі, стала переломною і здобула визнання на десятиліття вперед. Це був початок великої творчої дружби двох митців, що згодом подарували світові ще низку шедеврів, серед яких — «Баядерка».
Мінкус виявився ідеальним композитором для балету: він тонко відчував сцену, структуру вистави, емоційний темпоритм. Його музика — жива, танцювальна, надзвичайно мелодійна. Як зазначали критики, він навіть враховував дихання танцівників. Партитура до «Дон Кіхота» стала одним із найвищих зразків балетної музики XIX століття.
З роками «Дон Кіхот» зазнавав нових прочитань. У XX столітті до нього зверталися хореографи з Гельсінкі, Ліверпуля, Цюриха, Відня та Нью-Йорка. Понад тридцять років тому балет був представлений на американській сцені трупою American Ballet Theatre, і також мав успіх.
У Києві ця вистава з’явилася 1927 року завдяки постановці Володимира Рябцева. Відтоді глядачі побачили ще кілька версій: авторства Дисковського, Жукова, Сергєєва, Клявіна. На сцені Національної опери в ролях Кітрі та Базіля виступали десятки зірок українського балету. Образ Кітрі втілювали А. Васильєва, І. Лукашова, В. Калиновська, О. Філіп’єва, Я. Саленко, О. Шайтанова, серед інших. Базіля грали В. Бєлов, М. Апухтін, В. Ковтун, Є. Косменко, С. Лукін, В. Іщук, Я. Ваня, Д. Недак та багато інших талановитих артистів.
З 1988 року особливої популярності зазнала редакція Віктора Литвинова — балетмейстера Національної опери України. Його версія відзначається стилістичною вірністю до класики, а також життєрадісністю, гумором і чіткою драматургією. Постановка влучно передає дух твору, її енергія, хореографічне багатство і віртуозна техніка перетворюють спектакль на справжню феєрію.
«Дон Кіхот» — це більше, ніж балет. Це вибухова суміш романтики, іспанської пристрасті, комізму та блискучої техніки. Вистава живе і розвивається, не втрачаючи свіжості — як мрія, яка ніколи не згасає.
