спектакль Дама з камеліями Київ Національна опера України ім. Тараса Шевченка
- Диригент-постановник: Баклан Олексій
- Хореографія та постановка: Рехвіашвілі Аніко
- Художник-постановник:Кучеря Наталія
- Ідея сценічного оформлення:Рехвіашвілі Аніко
- Художнє втілення:Компанія Лайт Конверс ЛТД
- Диригент:МакаренкоГерман
- Асистент балетмейстера:Кушнерева Ганна
- Асистент художника:Скорик Мілана
- Педагоги-репетитори:Белецька Тетяна,Чепик Максим
- Художник по світлу:Самарець Ігор
- Режисери, які ведуть виставу:Висоцька,Алла,Токар Олег
- Хормейстер хору хлопчиків:Зайцева Аїда
Роман Александра Дюма-сина «Дама з камеліями», написаний у 1848 році, є одним із найзворушливіших творів про кохання й жертву в ім’я почуттів. Його основа — особиста історія самого автора. Прототипом головної героїні, Маргарити Готьє, стала парижанка Марі Дюплессі — знана куртизанка, яка вирізнялася не лише надзвичайною красою, але й розумом і тонким розумінням світських нюансів. Сам Дюма-син був серед її шанувальників. Їхній роман був недовгим, але емоційно насиченим. Вважається, що саме батько письменника став причиною їхнього розриву. Коли Дюма-син повернувся до Парижа, його коханої вже не було — вона померла від сухот у 1847 році. Під враженням від цієї втрати він і написав роман, у якому оживив спогади про Марі.
Книга одразу отримала величезну популярність. Один із колег письменника, драматург П. Сіроден, запропонував перетворити роман на п’єсу. Дюма-син послухався поради, і п’єса згодом стала справжнім театральним відкриттям. Хоча спочатку постановку заборонили через надто відвертий сюжет, її все ж дозволили показувати через чотири роки. Публіка сприйняла історію із захватом. Саме тоді на одній із вистав був присутній композитор Джузеппе Верді. Натхненний трагічною долею героїні, він створив оперу «Травіата». Спочатку вона не мала успіху, але вже незабаром стала однією з найвідоміших опер у світі. Через глибину образу Віолети та її внутрішню благородність, композитор надав їй перевагу навіть перед людьми, які нібито мали моральну перевагу, але були вражені лицемірством.
Роман Дюма-сина продовжував надихати творців протягом десятиліть. Історія Маргарити оживала на екрані знову і знову. З початку XX століття було знято майже два десятки художніх та телевізійних фільмів. Її образ втілювали зірки світового кіно: від Сари Бернар і Рудольфа Валентино до Грети Гарбо, Ізабель Юппер і Коліна Ферта. Кожна з екранізацій по-новому показувала силу жінки, її пристрасть і трагізм життя, підкреслюючи, як важко залишатися собою в суспільстві, де панує подвійна мораль.
Не залишились осторонь і балетмейстери. У 1963 році був створений балет «Маргарита і Арман» — постановка британського хореографа Фредеріка Аштона, який використав музику Ференца Ліста. Цей балет став справжнім подарунком для дуету легендарних танцівників Марго Фонтейн та Рудольфа Нурієва. А вже у 2008 році Джон Ноймайєр, один із найвідоміших хореографів сучасності, звернувся до цієї історії знову — цього разу у вигляді трьохактного балету на музику Шопена. За словами митця, він хотів донести до артистів і глядачів, що це не просто історія минулого — це розповідь, яка могла б відбутися і сьогодні. Історія про кохання, яке здатне очищати та змінювати.
В Україні балет «Дама з камеліями» також знайшов сценічне втілення. У 2010 році в Казані, а згодом і в Києві, на сцені Національної опери України з’явилася нова версія постановки. Хореограф Аніко Рехвіашвілі разом із диригентом Олексієм Бакланом створили лібрето, що поєднує елементи роману Дюма з реальними фактами з життя письменника. Вони свідомо відмовилися від музики Верді, щоб не створювати враження «протанцьованої опери». Замість цього були використані твори Бетховена, Брамса, Пахельбеля, Форе та Елгара, що надали виставі нового звучання й глибини.
Особливе значення мала візуальна складова. Постановка включала сучасні сценографічні рішення: динамічні декорації, використання світла й оптичних ефектів, а також костюми, натхненні сучасною модою. Такий підхід дозволив наблизити класику до сучасного глядача, зробити її актуальною, живою та емоційно насиченою.
Ця постановка не є просто балетною інтерпретацією відомого роману. Це самостійна балетна драма, в якій поєднуються художня вигадка і реальна історія — роман самого автора з жінкою, що стала його музою. Це глибоко особиста розповідь про любов, втрату, біль і пронизливу красу людських почуттів. Про те, як кохання може стати актом спокути й самоусвідомлення.
