Повесть минувших лет Страница 15

А почув я, що у вас є сестра — дівчина. Якщо ж не віддасте її за мене, те зроблю з вашим містом, що й з цим учинив».

І, почувши це, засмутилися царі й послали йому послання з такими словами: «Не личить християнам віддавати своїх дочок і сестер поганам. Якщо охрестишся, то отримаєш її за дружину, успадкуєш Царство Небесне і станеш нашим єдиновірцем. А якщо не приймеш хрещення — не можемо ми віддати сестру за тебе».

Почувши це, Володимир сказав царським посланцям: «Передайте обом царям так: «Я охрещуся, бо вже раніше вивчав вашу віру, вона мені до душі, як і ваш закон, і служба. Про це мені розповідали мої посланці».

І, почувши це, обидва царі зраділи, вмовили свою сестру на ім’я Анна і послали її до Володимира, кажучи: «Прийми хрещення — тоді й сестру нашу тобі пошлемо». І сказав Володимир: «Нехай вона приїде, і нехай разом із нею мене охрестять».

І послухались царі, і послали свою сестру, а з нею сановників і пресвітерів. Але вона не хотіла йти в Русь, бо йшла до поган, і сказала братам: «Краще б мені тут умерти». А вони їй мовили: «Якщо наверне Бог руську землю до покаяння, то й грецьку землю ти врятуєш від жорстокої війни. Бачиш, скільки зла завдали руси грекам? А якщо не підеш — те саме зроблять і нам». І ледве вдвох вони змусили її, і вона, сівши в корабель, з плачем поцілувала рідних і вирушила в море.

Коли прибула вона до Корсуня, корсуняни зустріли її з поклоном, увели до міста й поселили в палаті.

А за Божим промислом у той час Володимир осліп. І не бачив нічого, дуже сумував і не знав, що чинити. І послала до нього царівна вістку: «Якщо хочеш зцілитися, — прийми хрещення. Якщо ж ні — не видужаєш». І почувши це, Володимир мовив: «Якщо це правда — воістину великий Бог християнський». І звелів себе охрестити.

І тоді єпископ корсунський із пресвітерами цариці, оголосивши його, охрестили Володимира. І щойно єпископ поклав на нього руку — він прозрів. Побачивши це раптове зцілення, Володимир прославив Бога, мовивши: «Тепер пізнав я Бога істинного». А побачивши це, його дружина також — і багато людей охрестилися.

Хрестився він у церкві святої Софії. І стоїть ця церква в місті Корсуні, на підвищенні серед міста, де торгують корсуняни. Палата Володимира стоїть край церкви й до сьогодні, а палата цариці — за вівтарем.

Після хрещення він обручився з царицею. А ті, хто не знає цього, говорять неправду, ніби він хрестився в Києві, інші ж — у Василеві, ще інші — щось інакше кажуть.

Коли ж Володимира хрестили в Корсуні, передали йому християнську віру, кажучи: «Нехай тебе не зведуть єретики. А віруй так: “Вірую в єдиного Бога Отця Вседержителя, Творця неба і землі…”» — і далі до кінця символ віри. І ще: «Вірую в єдиного Бога Отця нерожденного, і в єдиного Сина народженого, і в єдиного Святого Духа, що з’являється: три єства звершені, мислимі, що відрізняються числом і сутністю, але єдині в божестві, нероздільно з’єднані. Отець — Бог Отець, завжди перебуває в батьківстві, нерожденний, безначальний, начало й причина всьому. Тільки неродженням Він старший за Сина і Духа; від Нього народжується Син, а Дух Святий від Нього з’являється до всіх віків, поза часом, безтілесно. Разом — Отець, разом — Син, разом — Дух Святий. Син є подібносущий до безначального Отця, лише народженням відрізняється від Отця й Духа. Дух — пресвятий, подібносущий Отцю й Сину, вічносущий. В Отця — батьківство, у Сина — синівство, у Духа — явлення. Ні Отець у Сина чи Духа не переходить, ні Син в Отця чи Духа, ні Дух у Сина чи Отця — незмінні їхні сутності. Не три Бога, а один Бог, бо божество єдине в трьох особах. За волею Отця й Духа спасти своє творіння, що не покинуло лона Отця, зійшло як Боже Слово, увійшло в пречисте дівоче лоно, прийняло одушевлену, словесну й розумну плоть, якої раніше не було. Бог став втіленим, народився незбагненно, зберігши дівоцтво Матері, не зазнавши змішання, злиття чи зміни, залишившись таким, яким був, і ставши таким, яким не був. Прийняв плоть насправді, а не в уяві, образ раба, став подібним нам у всьому, крім гріха. З волі Своєї народився, з волі відчув спрагу, з волі зголоднів, з волі страждав, з волі злякався, з волі помер — насправді, а не в уяві, зазнав усіх справжніх людських страждань. І коли розіп’ятий був і смерть прийняв безгрішно — воскрес у Своїй плоті, не зазнавши тління, вознісся на небо й сів праворуч Отця. І знову прийде зі славою судити живих і мертвих; як вознісся — так і зійде. Одне хрещення визнаю — водою й Духом, причащаюся пречистих Тайн, вірую воістину в Тіло й Кров, приймаю церковні постанови, поклоняюся чесним іконам, чесному древу — Хресту, всякому хресту, святим мощам і священному начинню».

Вірую також у сім соборів святих отців. Перший був у Нікеї — 318 отців, які прокляли Арія та проголосили істинну віру. Другий — у Константинополі, 150 отців, які прокляли духоборця Македонія і проповідували єдиносущу Трійцю. Третій — в Ефесі, 100 отців проти Несторія, які проголосили святу Богородицю. Четвертий — у Халкідоні, 630 отців, які прокляли Євтихія й Діоскора, утвердивши вчення про Ісуса Христа — істинного Бога та істинну людину. П’ятий — у Константинополі, 165 отців проти Орігена й Євагрія. Шостий — там же, 170 отців проти Сергія й Кіра. Сьомий — у Нікеї, 350 отців, які прокляли тих, хто не поклоняється іконам».

Не приймай учення від латинян, бо воно перекручене. Вони в церкві не вклоняються іконам, а ставши, поклоняться, хрест накреслять на землі, цілують і стають на нього ногами: лігши — цілують, уставши — топчуть. Апостоли такого не заповідали: вони наказали цілувати ікони й поставлений хрест. Лука-євангеліст перший написав ікону й послав її в Рим. Як говорить Василій Великий: «Честь ікони переходить на первообраз». Ще вони називають землю матір’ю. А якщо земля — мати, то небо — батько, бо Бог на початку створив небо й землю. Так і молимося: «Отче наш, що єси на небесах». Якщо ж земля — мати, то чому плюєте на неї, скверните її, хоча й цілуєте? Раніше римляни так не робили, а виправляли віру на всіх соборах.

На перший собор проти Арія в Нікеї з Рима папа Сильвестр прислав єпископів і пресвітерів, з Олександрії був Афанасій, із Константинополя — Митрофан. На другий — з Рима папа Дамас, з Олександрії — Тимофій, з Антіохії — Мелетій, були Кирило Єрусалимський, Григорій Богослов. На третій — папа Келестин, Кирило Олександрійський, Ювеналій Єрусалимський. На четвертий — папа Лев, Анатолій Константинопольський, Ювеналій. На п’ятий — папа Вігілій, Євтихій із Константинополя, Аполінарій із Олександрії, Домнин із Антіохії. На шостий — папа Агафон, Георгій із Константинополя, Феофан з Антіохії, Петро-монах з Олександрії. На сьомий — папа Адріан, Тарасій із Константинополя, Політіан з Олександрії, Феодор з Антіохії, Ілля Єрусалимський.

А після сьомого собору Петро Гугнивий захопив престол у Римі, перекрутив віру, відкинувшись від престолів Єрусалима, Олександрії, Константинополя й Антіохії. Вони збаламутили всю Італію своїм ученням.

Тож тримаються римляни різної, не узгодженої віри: одні попи служать, маючи одну дружину, інші — до семи. І багато чого іншого дотримуються по-різному. Остерігайся ж їхнього вчення! Вони навіть прощають гріхи за плату — це гірше за все. Нехай Господь береже тебе, княже, від цього».

А Володимир, узявши царицю Анну, Анастаса, пресвітерів корсунських, мощі святого Климента і його учня Фіва, також церковне начиння й ікони на благословення, звелів збудувати церкву Іоанна Предтечі в Корсуні, на горі посеред міста, насипаній корсунянами таємно. І стоїть вона й досі. Вони взяли із собою двох мідних ідолів і чотирьох мідних коней, які й нині стоять біля Десятинної Богородиці, хоч багато хто, не знаючи, вважає їх мармуровими. Корсунь Володимир віддав грекам як посаг за царицю, а сам повернувся до Києва.

І коли прибув, повелів скинути ідолів: одних порубати, інших спалити. Перуна наказав прив’язати до хвоста коня й волочити з Гори по Боричевому узвозу до струмка, а дванадцять мужів били його палицями. І це робили не як дереву — а як образу біса, що зваблював людей. Нехай отримає відплату! «Великий єси, Господи, дивні діла Твої!» Учора людьми шанований, сьогодні зневажений!

І коли волокли його струмком до Дніпра, язичники його оплакували, бо ще не були хрещені.