спектакль Калинова Сопілка Київ 2025-11-22 16:00 Київський культурний кластер «Краків»
«Калинова сопілка» — Київ, культурний кластер «Краків»
«Калинова сопілка» — це не просто театральна постановка, а сміливе переосмислення українського фольклору крізь призму сучасності. Харківський театр ляльок ім. В. Афанасьєва представив виставу за мотивами однойменної повісті Оксани Забужко, яка звернулася до стародавньої легенди «Дивна сопілка».
У центрі історії — страшна казка, що віддзеркалює темні сторони людської душі. Сюжет знайомий багатьом з дитинства: бабина дочка вбиває дідову, і та після смерті перетворюється на калину. З гілки цього дерева роблять сопілку, і вже вона починає говорити людським голосом, відкриваючи правду про власну загибель. Цей образ — не просто елемент казки, а символічний акт: зло не можна приховати, воно завжди виявить себе, навіть якщо його намагаються заглушити.
Оксана Забужко в своїй інтерпретації пішла далі: вона намагається зазирнути в серце тієї сестри, яка зважилася на злочин. Що підштовхнуло її до вбивства? Які внутрішні катаклізми, ревнощі чи спокуси змусили перейти межу? Авторка досліджує не лише сам факт злочину, а й природу зла, яке проростає з людських сердець.
Сценографка та авторка віршів до вистави Діна Чмуж зазначає:
«Ми брали за основу мотиви цієї казки як локальної історії, що розкриває глобальне зло. Нас цікавило питання: звідки воно береться, яку природу має? Ця антологія зла напряму перегукується з війною Росії проти України. Тому вистава водночас і не про війну, але й безпосередньо про неї — про її сутність, про народження зла і його виявлення у найжорстокіших формах».
«Калинова сопілка» — це український горор у театральному втіленні. Тут переплітаються автентичні образи, народна символіка та сучасні відчуття війни. Вистава стає ритуалом пам’яті й нагадуванням про те, що зло завжди має коріння й завжди прагне вирватися назовні.
Це мистецьке дійство резонує з нашим сьогоденням, адже історія про сестру-убивцю перестає бути просто легендою і набуває глибокого алегоричного змісту. Це вистава про темряву, яка поруч, і про те, що навіть у найчорніші часи залишається голос правди, який не можна заглушити.
