спектакль Аїда Київ Національна опера України ім. Тараса Шевченка
- Диригент-постановник:Кожухар Володимир
- Режисер-постановник:Гнатюк Дмитро
- Хормейстер-постановник:Венедиктов Лев
- Художник-постановник:Риндзак Тадей
- Художник:Риндзак Михайло
- Художник костюмів:Зінченко (Лисик) Оксана
- Хормейстери:Пліш Богдан,Крутько Денис,Тарасенко Олександр
- Постановка танців:Шекера Анатолій
- Диригенти:Дядюра Микола,Кульбаба Алла
- Режисер:Река Валентина
- Концертмейстери:Роменська Наталія,Фесенко Костянтин,Шляпочник Майя,Косович Ліана
- Балетмейстер-репетитор:Бродська Ірина
- Режисери, які ведуть виставу:Монєтова-Федорова Ольга,Ярова Ірина
- Суфлери:Будзяк Роман,Гонцовська Наталія
«Аїда» Джузеппе Верді в Національній опері України: драма кохання, свободи і жертовності
Поява «Аїди» стала не просто новою віхою в творчості Джузеппе Верді — вона ознаменувала народження оперної події світового масштабу. Усе почалося з амбітної ідеї: у 1868 році, напередодні відкриття Суецького каналу, правитель Єгипту замовляє італійському композитору нову оперу для щойно збудованого театру в Каїрі. На той момент Верді, ослаблений особистими втратами, відмовляється. Але через кілька років історія отримує новий імпульс.
Француз Каміл дю Локль, знайомий з Верді та директор паризької «Коміше-опери», звертається до композитора з конкретною пропозицією: створити оперу на основі сюжету, написаного знаменитим єгиптологом Огюстом Марієттом. У центрі цієї історії — кохання єгипетського воєначальника Радамеса до Аїди, полоненої ефіопської принцеси, — на тлі військового конфлікту, зради, жертовності та болісного вибору між обов’язком і почуттям.
Верді, захоплений матеріалом, занурюється в роботу. Разом із лібретистом Антоніо Гісланцоні він не лише вивіряє кожен драматургічний вузол, а й глибоко досліджує культуру, побут і міфологію Стародавнього Єгипту. Ескізи костюмів і декорацій, створені самим Марієттом, додають постановці достовірності й епічного звучання.
Опера мала дебютувати в січні 1871 року, але початок франко-пруської війни завадив вчасному постачанню декорацій з Парижа. У результаті прем'єру перенесли на 24 грудня того ж року. Вона відбулася в Каїрі з гучним тріумфом. А вже в лютому 1872-го «Аїда» зазвучала в «Ла Скала» — цього разу під пильним керівництвом самого Верді. Публіка захоплено зустріла нову роботу композитора. Лише за перші два роки постановку побачили глядачі Неаполя, Парми, Парижа, Нью-Йорка.
Історична алегорія і музичний прорив
«Аїда» — це не просто історія нещасного кохання. Це глибока алегорія, в якій античний сюжет перегукується з болючою сучасністю Верді. Історія Нубії — завойованої, але нескореної — відсилає до актуальної для Італії боротьби за незалежність. Симпатії композитора — не на боці імперії, а з пригнобленими. Саме тому у трагедії Радамеса, Аїди й Амнеріс — набагато більше, ніж приватне. Тут звучить правда епохи: боротьба між державою й особистістю, владою і почуттям, системою й свободою.
Музика Верді — надзвичайно пластична, драматична й емоційно вивірена. Вона органічно поєднує грандіозні хорові сцени, військові марші, урочисті церемонії з інтимною лірикою, делікатними дуетами й надривними аріями. Саме це робить «Аїду» зразком великої французької опери, де важлива не лише музика, а й візуальна міць сценічного образу.
Київська «Аїда»: понад століття історії
Вперше український глядач познайомився з «Аїдою» наприкінці XIX століття — спочатку в Одесі, потім у Харкові й Києві. Але особливе значення опера здобула 1 жовтня 1926 року, коли саме цією виставою відкрив свою діяльність Державний український театр опери та балету. У головних партіях тоді виступили: Олександра Петляш, Олександр Мосін, Дмитро Захаров, Михайло Шуйський та інші. Ця подія стала початком довгої історії «Аїди» в українському театрі.
Протягом десятиліть київська сцена неодноразово поверталася до постановки: у 1932, 1941, 1950, 1969 роках. У кожній версії вистава набувала нового дихання, зберігаючи водночас свою масштабність, емоційну силу й художню цілісність. У різні роки в партіях «Аїди», Радамеса, Амнеріс, Амонасро виступали такі видатні українські співаки, як Марія Сокіл, Леся Лобанова, Євгенія Колесник, Микола Стеф’юк, Дмитро Гнатюк, Лідія Кравченко, Валентин Козерацький, Григорій Туфтіна та інші.
Сьогоднішнє звучання класики
«Аїда» залишається однією з найяскравіших опер в репертуарі Національної опери України. Її велич не тільки в масштабності постановки чи красі мелодій — вона в глибині людських почуттів, у здатності говорити про вічне через особисте. Саме тому ця історія не втрачає сили навіть у XXI столітті.
