спектакль NORMA Київ 2026-02-01 18:00 Київський драматичний театр Браво
NORMA, Київ — Театр «Браво»
Трагікомедія
Її знають під іменем Мерилін. Її обожнюють, копіюють, розглядають крізь спалахи фотокамер і чужі очікування. Але того вечора — і того ранку — вона не Мерилін. Вона Норма. І ви проживете поруч із нею день, який важко назвати «звичайним»: найважливіший день, останній день її життя і водночас перший день її Вічності.
Вона прокидається голою на підлозі. У голові — туман, у тілі — втома, у пам’яті — провали. Чому треба вставати рівно о 10-й ранку? Для кого це правило? Для світу, який звик керувати її графіком, її усмішкою, її «правильними» словами? Вона сперечається з економкою про дрібниці й про страшне — з тією дивною, чорною іронією, яка інколи рятує, коли інакше вже не витримати. І між репліками раптом виникає моторошно-смішне питання: кого з них, якщо у двері вломиться фанат, з більшою ймовірністю зґвалтують? Абсурд? Та для ікони — це теж частина «нормального» ранку.
Далі день розганяється, як карусель: таблетки й шампанське, психоаналітик і коханці, телефонні дзвінки, образи, ніжність, скандали й моменти, коли зривається маска. Вона може бути різною — різкою й беззахисною, смішною до сліз і болісно чесною. Вона жива, не глянцева. І саме це найсильніше б’є по серцю: за легендою раптом проступає жінка, яка втомилася бути «ідеальною картинкою».
Це історія одного дня, який — за всіма правилами — мав би завершитися трагедією. Але вистава ставить питання прямо і без обхідних шляхів: а що, як фінал можна переписати? Не в книжці й не в газетній статті — у самій собі. Чи є право в людини, яку зробили символом, на власний вибір? На тишу? На слабкість? На правду, яка не вкладається в красивий образ?
«NORMA» — не біографія й не підручник про зірку. Це трагікомедія про внутрішню свободу і про те, як страшно й водночас необхідно перестати відповідати чужим уявленням. Про те, як важко тримати планку «досконалості», коли хочеться елементарного — просто бути собою: не роллю, не легендою, не чиєюсь фантазією. Про те, що інколи, щоб нарешті знайти себе, доводиться втратити майже все — статус, опору, навіть звичні захисні механізми. І тоді з’являється шанс — болючий, але справжній.
У цій історії багато сміху, але він не «для галочки». Це сміх на межі — той, що народжується від напруги й відчайдушної спроби не зламатися. А поруч — тиша, яка говорить більше за монологи. Вистава нагадує: найсміливіша роль у житті — це перестати грати. Скинути блискучу оболонку, яку від тебе чекають, і чесно відповісти собі: хто я, якщо забрати сцену, камери, легенду?
Приходьте познайомитися з Нормою. Не з образом, не з міфом — із людиною. Вона точно вас здивує. І, можливо, змусить інакше подивитися на власні «ролі», які ми носимо щодня — навіть коли здається, що це просто звичайний ранок.
