спектакль Мамо, де ти? Київ 2025-12-19 18:00 Театр «Колесо»
- Постановка - Явор Бінєв
- Сценографія та костюми - Людмила Повжик
- Композитор - Володимир Дадикін
«Мамо, де ти?»
У камерному просторі Театру «Колесо» оживає постановка, що народилася на перетині двох культур — української й болгарської. Вистава «Мамо, де ти?» є результатом спільної творчої праці митців із різних країн, що зійшлися в одному погляді на складну, але болісно близьку для кожного з нас тему — тему самотності, втрат, пошуку тепла й сенсу. Проєкт втілений завдяки програмі підтримки міжкультурного діалогу Culture Bridges, яка допомогла перетворити ідею на живу театральну емоцію.
Оповідь про чоловіка, загубленого серед жінок
Головний герой — лікар-гінеколог. Він — професіонал своєї справи, але водночас — людина, глибоко втомлена від власного існування в ролі «функції». Його життя сповнене зустрічей, що давно втратили людське тепло. Жінки приходять до нього не за турботою, не за співпереживанням, а лише як до засобу досягнення мети — і в цій моториці щоденного побуту він сам не помічає, як поступово розчиняється.
Його мучить відчуття непотрібності. Він шукає щирості, мрійливо озирається навколо в пошуках почуттів — теплих, живих, простих. Але постійно стикається з холодом: його пацієнтки — а, можливо, й усі жінки довкола — хочуть не його душі, не його серця, не слова, а грошей. І це стирає межу між особистим і професійним, між «я можу» і «я мушу».
Сценічна метафора сучасного розламу
Ця вистава — не про конкретну професію чи медицину. Це щось глибше: драматичне дослідження відчуження між людьми. Його болісний, внутрішній протест — це протест людини, яка прагне справжнього, коли навколо — суцільне споживання. Він готовий ділитися — турботою, часом, навіть собою — але ті, хто поруч, сприймають це як належне або просто ігнорують.
І тут виникає символічна, майже фрейдистська колізія: гроші — як проекція сексуальної енергії, прагнення контролю, влади, задоволення. Саме цей зв'язок надає виставі глибини: він хоче тепла, вони хочуть ресурсу. Він прагне значення, а вони — вигоди. Він шукає маму, хоче відчувати себе потрібним, хоче любові — безумовної, як у дитинстві.
Між інтимом і іронією: режисерський жест
Режисура вистави вибудувана на поєднанні глибокої драми з легкою іронією. Тут немає прямолінійних відповідей — натомість, глядач отримує право на роздуми. Мова сцени — жива, інтонаційна, багатошарова. Декорації мінімалістичні, але промовисті, акторська гра — тонка, зосереджена на деталях.
Це вистава не для масового споживання, а для тих, хто готовий слухати себе. Для тих, хто не боїться поставити собі запитання: «А що я насправді хочу?», «Хто мене чує?», «Кому я потрібен — не як функція, а як людина?»
«Мамо, де ти?» — це сповідь, що не потребує відповіді
Назва вистави — риторичне запитання, що не має буквального адресата. Це не тільки про матір. Це про першоджерело любові, про почуття безпечності, яке ми шукаємо все життя. Про голос, що заспокоює. Про присутність, яка лікує. І якщо у глядача після перегляду залишиться потреба подзвонити близькій людині — значить, вистава виконала свою місію.
Театр «Колесо» вкотре доводить: камерна сцена здатна говорити голосно — навіть пошепки.
