спектакль Чоловічий рід, однина! Київ 2025-12-18 19:00 Київський драматичний театр Браво
«Чоловічий рід, однина!» (Київ, театр «Браво»)
Це комедія з таким сюжетом, що спершу хочеться перепитати: «Серйозно? Таке взагалі може статися?» А потім розумієш — саме на цьому й тримається вистава. Тут усе крутиться навколо родинних секретів, несподіваних зізнань, любовних плутанин і ситуацій, які розкручуються як снігова куля: чим далі, тим абсурдніше, смішніше і… складніше зупинити.
Події відбуваються в будинку депутата парламенту Альбера Ламара. У нього дорослий син Луї, який готується до весілля з іспанкою Інесс — нареченою характерною, гордою і не з тих, хто буде комусь підлаштовуватися. Поруч — Жасант, молода шведка-гувернантка, яка живе в домі й явно знає про господарів більше, ніж мала б. А ще є Матильда Ласбри — жінка, з якою Альбер несподівано вирішує одружитися, і зробити це так, щоб усі запам’ятали: два весілля в один день — його і сина.
І тут починається найцікавіше.
ДІЯ ПЕРША: гість, якого ніхто не чекав у такому вигляді
У кімнаті Луї та Жасант — сварка. Причина проста й стара як світ: Жасант закохана в Луї, але в нього вже є офіційна наречена. Напруга росте, у повітрі — ревнощі, образа і відчуття, що це ще не кінець.
До них заходить Альбер. Він помітно нервує: чекає важливого й таємничого гостя. Поки той не з’явився, Альбер повідомляє синові новину, яка звучить як грім: він вирішив одружитися з Матильдою й хоче зіграти обидва весілля в один день. Для Луї це й так несподівано, але є ще один болючий момент: багато років тому зникла його мама — Лія Марія-Луїза. Вона пішла раптово, не пояснивши нічого. Альбер довго чекав її повернення, але час минав, і надія танула. Тепер він ніби ставить крапку в очікуванні та починає нове життя.
І тут Жасант повідомляє: гість прибув. На порозі з’являється Френк Хардер — полковник американської армії, чоловік приблизно сорока-п’яти років. Здавалось би, зараз почнуться політика, серйозні справи, важливі домовленості. Але Френка цікавить зовсім інше. Він приїхав, щоб пояснити Альберу правду про зникнення Марії-Луїзи.
Правду таку, що в Альбера підкошуються ноги.
Френк зізнається: колись він і був тією самою Марією-Луїзою. Вона змінила стать, біографію, життя — і тепер повернулася у вигляді іншої людини. Не для того, щоб руйнувати плани Альбера чи забороняти весілля. Але як сказати про це синові? Як вимовити вголос те, що звучить наче сценарій для божевільного серіалу?
Щоб виграти час, Альбер вирішує діяти обережно. Він знайомить Луї з Френком як зі старим приятелем. Луї, який майже не пам’ятає матір, радіє: нарешті є людина, яка «добре знала» маму і може розповісти щось важливе. А Френк тим часом залишається пожити в домі Ламарів — бо така розмова не робиться за п’ять хвилин у коридорі.
Далі — ще веселіше. З’являється Матильда, наречена Альбера. Колись, у дівоцтві, вона і Марія-Луїза були близькими подругами. І тепер інтрига зависає в повітрі: чи впізнає Матильда свою подругу в образі полковника? Їхня розмова швидко нагрівається до температури «зараз хтось точно вибухне». Але вчасно повертаються Альбер і Луї, і конфлікт доводиться ковтнути разом із емоціями.
Луї не відстає від Френка: він знову і знову ставить питання про матір, ловить деталі, які полковник знає надто вже точно. І в якийсь момент у Луї складається “геніальний” висновок: якщо Френк так добре знає його дитинство, може, саме він і є справжнім батьком Луї? А не Альбер.
ДІЯ ДРУГА: коли «родинна драма» перетворюється на феєрверк
Луї вирішує поговорити з Матильдою наодинці. І видає їй свою теорію: Френк — його батько, Матильда — його мати, а весь цей цирк просто приховували. Матильда в шоці: вона не розуміє, як узагалі переконати дорослого хлопця, що він помилився, коли той уже «все логічно довів» у своїй голові.
Вона йде до Альбера та Френка — і в процесі гарячої розмови дізнається справжню правду: Френк — не батько, а матір Луї, яка колись була Марією-Луїзою. Ситуація стає настільки вибуховою, що хоч бери і тікай з дому. Але тікати нікуди — попереду весілля, родина, гості, скандал, який може розлетітися на шматки.
До того ж Френк раптом категорично проти Інесс. Вона йому не подобається, і не просто «не зійшлися характерами». Френк відчуває: Луї з цією дівчиною щасливим не буде. Тому він/вона хоче зірвати весілля — з нібито благих намірів, але методи обіцяють бути дуже… гучними.
Додає масла у вогонь Жасант. Матильда, маючи жіночу інтуїцію і кілька красномовних фактів, здогадується: гувернантка не просто «живе в домі» — вона встигла закрутити роман і з батьком, і з сином. Проте Матильда не влаштовує трагедії на рівному місці, лише наполягає: з Альбером треба припинити. Жасант же заявляє, що й так збирається все закінчити — обидва Ламари одружуються, а їй не потрібна роль «та, що лишилася в тіні». До того ж, вона підслухала достатньо, щоб розуміти: тут відбувається щось значно масштабніше за звичайну інтрижку. Вона вирішує звільнитися — але Луї поки не видає жодної правди.
Потім стається сцена, яка добиває й без того хитку конструкцію. Матильда та Френк залишаються наодинці, між ними виникає відверта розмова про юність, дружбу, минуле. Емоції беруть гору, і Луї застає їх за поцілунком. Для нього це «залізний доказ»: ось же вони — його батьки, і все!
Приєднується Альбер, і тепер у кімнаті четверо людей намагаються одночасно пояснити, виправдатися, розкласти все по поличках і не зійти з розуму. Луї, зі свого боку, щиро не розуміє, чому в нього раптом «занадто багато батьків» і чому всі так дивно нервують.
І коли здається, що більшого абсурду вже не вигадаєш, вривається Жасант із пляшкою шампанського. І заявляє новину, від якої всі зависають: вона вагітна від Ламарів. Але головний фокус у тому, що ще пів року тому Жасант була чоловіком на ім’я Густав і теж змінила стать.
Ось так. Завіса.
«Чоловічий рід, однина!» — це вистава, де кожне наступне зізнання перекидає попереднє, а герої раз у раз опиняються в точці «як тепер це розплутати». Вона сміється з людських страхів, таємниць і намагання контролювати життя, коли воно давно живе за своїми правилами. І водночас підкидає дуже просту думку: правду можна ховати роками, але одного дня вона все одно зайде в кімнату — хоч у формі полковника, хоч у вигляді пляшки шампанського.
