спектакль Борис Лятошинський. Струнні квартети Київ Київський театр опери та балету
Борис Лятошинський. Струнні квартети
Київ, Київська опера
Минулого року, коли відзначали 130-річчя від дня народження Бориса Лятошинського, Український Інститут представив видання всіх струнних квартетів композитора в межах Антології української камерної музики. Для цього проєкту важливим було не просто зібрати ці твори під однією обкладинкою, а показати їх у двох різних редакційних підходах. До збірки увійшли одразу дві версії: Urtext, тобто максимально наближений до авторських рукописів друкований варіант, і виконавська редакція, підготовлена NotaBene Chamber Group.
Це рішення справді має вагу, бо дає змогу подивитися на музику Лятошинського не з однієї, звичної точки зору, а ширше. З одного боку, перед слухачем і виконавцем постає текст, який дозволяє якомога ближче підійти до авторського задуму. З іншого — є редакція, створена музикантами, які не лише працюють із нотним матеріалом, а й пропускають його через реальну сценічну практику, через живе звучання квартету, через досвід ансамблевої гри. Саме в такому поєднанні ця публікація набуває особливої цінності.
Уже 26 квітня цю редакцію можна буде не тільки побачити на сторінках видання, а й почути наживо. У Київській опері прозвучать два струнні квартети Бориса Лятошинського у виконанні Андрія Павлова /скрипка/, Максима Грінченка /скрипка/, Ігоря Завгороднього /альт/ та Артема Полуденного /віолончель/. Це не просто концерт із творів одного автора, а можливість увійти в його камерний світ через музику, яка вимагає уважного слухання і дуже тонкого відчуття стилю.
Струнні квартети Лятошинського відкривають у його творчості одразу кілька важливих пластів. У них добре чути риси західноєвропейського модернізму, який формував мистецьке середовище першої половини ХХ століття і впливав на мову багатьох композиторів того часу. Але не менш важливо інше: у цих творах вловлюється й особлива інтонація українських, київських 20-х — часу складного, насиченого, внутрішньо напруженого і водночас дуже плідного для культури. Саме тому ця музика звучить не як музейний експонат і не як академічна формальність, а як живий документ своєї епохи, в якому відчуваються нерв часу, міська атмосфера і пошук нової художньої мови.
Такий концерт дає рідкісну нагоду почути Лятошинського саме в тій камерній оптиці, де особливо чітко проявляється його композиторське мислення. У квартетах немає зовнішньої пишноти великої сцени, зате є концентрація, щільність музичної думки й уважність до деталей. Тут кожен голос має вагу, кожен тембр працює на загальну драматургію, а внутрішня напруга часто говорить не менше, ніж найгучніші кульмінації в симфонічній музиці.
Вечір 26 квітня — це можливість не лише ще раз звернутися до спадщини Бориса Лятошинського, а й почути, як вона звучить сьогодні: без дистанції, без формального пієтету, у живому виконанні музикантів, які працюють із цим матеріалом уважно і предметно. І саме в такому форматі особливо добре відчувається, наскільки багатошаровою, сміливою і сучасною може бути українська камерна музика, коли її не просто згадують, а справді повертають у простір актуального слухання.
