спектакль Сватання на Гончарівці Київ 2026-01-28 18:00 Будинок офіцерів Збройних сил України
«Сватання на Гончарівці» — це та українська комедійна класика, яка не «вивітрюється» з часом. Постановка за твором Григорія Квітки-Основ’яненка вже понад 35 років живе на сцені театру ім. Саксаганського й щоразу збирає глядачів, які приходять і посміятися, і по-людськи перейнятися долею героїв. Її прем’єра відбулася 27 грудня 1982 року у Володарці, а з того моменту вистава стала справжнім гастрольним улюбленцем — її знають і тепло приймають далеко за межами рідного майданчика.
Сюжет простий, але саме в цьому його сила. Красуню Уляну збираються видати заміж за Стецька — нареченого кумедного й недолугого, такого, що сам не завжди розуміє, чого хоче. Та серце дівчини давно належить Олексію, кріпаку, з яким у неї не «вигода», а справжнє почуття. І тоді в історію входить головне питання: що переможе — родинні домовленості, звичка жити «як заведено», чи право людини обирати любов і власну долю?
«Сватання…» не розповідає моралі — воно грає на живих емоціях. Тут багато сцен, у яких смішно до сліз, але за жартами відчувається серйозність: коли кохання треба відстояти, а чесність і сміливість стають єдиним способом не зламатися під тиском чужих рішень. Саме тому глядачі так легко «включаються»: хтось щиро вболіває за Уляну й Олексія, хтось не може стримати сміху зі Стецька, а хтось упізнає знайомі життєві ситуації — тільки в яскравішому, театральному світлі.
Окремий шар задоволення — народні звичаї та пісні. У цій виставі вони не для декорації: спів і традиційні мотиви допомагають відчути середовище, характер і настрій, роблять історію по-справжньому теплою та «домашньою». Виходить не просто комедія про сватання, а цілий вечір із українським колоритом, де слово, музика й гумор працюють разом.
Показ відбудеться у Києві на сцені Будинку офіцерів Збройних сил України — у зручній центральній локації, куди легко дістатися і після роботи, і на вихідних. Це хороший вибір для сімейного походу в театр, для гостей міста або для тих, хто хоче побачити класику без пафосу — живу, дотепну й дуже людяну.
