спектакль Пластично-епічна трагедія «Не мовчи» Київ 2025-12-16 18:30 Київський драматичний театр Браво
- Режисерка та авторка пластичного вирішення — Євгенія Скрипник
Пластично-епічна трагедія «Не мовчи» (Київ, театр «Браво»)
«Не мовчи» — вистава, що виростає з потужного брехтівського першоджерела: вона поставлена за п’єсою Бертольда Брехта «Матінка Кураж та її діти». Але це не просто «ще одна інтерпретація класики». Тут важливе не лише слово, а й тіло, рух, пауза, тиша — усе те, що інколи звучить голосніше за репліки. Саме тому жанр визначено як пластично-епічна трагедія: епічний масштаб теми поєднується з пластикою, яка влучає прямо в нерв.
У центрі — думка, від якої важко відмахнутися: сміливість потрібна не тільки героям із книжок. Вона потрібна звичайним людям, щодня. Сміливість — прокидатися зранку, коли не маєш сил. Підійматися й працювати, коли навколо війна. Орати поле, народжувати дітей, тягнути родину на собі, не зламатися, коли страшно. Брехтова фраза про «кураж» у цій постановці звучить не як цитата для афіші, а як питання в лоб: а де моя сміливість, коли вона найбільше потрібна?
«Не мовчи» говорить про тонку й небезпечну межу між страхом і боягузтвом. Страх — природний, людський, він може захищати. А боягузтво часто починається там, де людина мовчить, коли мала б назвати речі своїми іменами. Вистава показує цю прірву дуже чітко: інколи в ній справді може «поміститися» ціла нація — якщо мовчання стає звичкою, якщо зручніше відвернутися, перечекати, зробити вигляд, що це не про нас.
Особлива сила постановки — у пластичному вирішенні. Рух тут не декоративний і не «для краси»: він працює як мова, яка передає те, що словами або не хочеться, або страшно вимовляти. І через це емоція заходить глибше. Можна не знати всіх деталей сюжету «Матінки Кураж», але все одно відчути головне: як війна перемелює життя, як компроміси стають звичними, як мовчання поступово з’їдає людей зсередини.
Режисерка й авторка пластичного рішення — Євгенія Скрипник. Її підхід відчувається в кожному акценті: тут не розжовують і не моралізують, натомість створюють простір, у якому глядач сам доходить до висновків — часто не найзручніших, зате чесних.
«Не мовчи» — вистава для тих, хто готовий не просто «подивитися театр», а вийти із залу з відлунням усередині. Це історія про сміливість жити, про відповідальність за слово (і за тишу), і про ціну мовчання, яку рано чи пізно доводиться платити всім.
